Четвер, 12.06.2025, 07:46
Вітаю Вас Гість | RSS

Ганна Карнаухова

Каталог статей


Історія загадки ( частина 1)
Присвячуємо цю книгу своїй родині,
які люблять свій рідний край,
свою Україну.

Карнаухова Ганна Миколаївна, Карнаухов Андрій Геннадійович. Історія загадки. Чернівці, 2006

Цей збірник загадок призначається для масового читання учнів середніх загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів, студентів вищих навчальних закладів, учителів, вихователів, батьків

Вступ

   Андрій та Ганна Карнаухови

Україна ХХІ століття – одна з найбільших країн Європи, яка за чисельністю населення посідає шосте місце на континенті.

З історії нашої держави знаємо: ІІ ст. до н.е. – поява слов’ян, а до того тут жили кіммерійці, скіфи, сармати, існували грецькі колонії. ІХ ст. – розбудувалася і розвивалася Київська Русь. 988 році введено християнство. 1240 році – монголо-татарська навала зруйнувала Київ. ХІV-ХVІІІ ст. – об’єкт боротьби Литви, Польщі, Туреччини і Росії. ХVІ-ХVІІІ ст. – існування Запорізької Січі. 1795-1917 роках – у складі Російської імперії і Австро-Угорщини. 1922-1991 роки – у складі Радянського Союзу, Українська радянська соціалістична республіка. 1939, 1940, 1945 роки – возз’єднання західних областей, Північна Буковина, Ізмаїльщини, Закарпатської України. 1991 рік – проголошення незалежності.

Населення України різноманітне за своїм етнічним складом.

Українці належать до слов’янської групи індоєвропейської етнолінгвістичної сім’ї. Вони являють собою сталу спільність людей, яка історично сформувалася на певній території і зберегла відносини стабільні особливості культури та психології, а також етнічну самосвідомість.

Важливою складовою історико-українського народознавства є наука про народну творчість – фольклористика.

У контексті всього фольклорного фонду розвивається параміографія, тобто цикл, надкоротких жанрів, які в образній формі відбивали найсуттєвіші сторони психолого-історичного середовища, суспільних і родинних взаємин. До паремійного фонду українського народу відносять загадки.

Що таке загадка? ()

Це питання, вислів або вірш, що вимагає розкриття, відгадки. Загадки мають свою історію. Вони виникли в умовах розвитку людського суспільства, коли людина не розуміла всіх явищ природи. В народі говорять, що з одного боку звичка давати речам дві назви ¬– пряму та умовну, а з другого, допитлива спостережливість, що схоплювала найхарактерніші ознаки предметів, створили ту високу образність загадок, що цікавить нас сьогодні.

Оскільки люди вірили в магічну силу природи і слова, то й загадкам надавалась чарівна сила. Загадки характеризуються стислістю, малослівністю, здебільшого ритмічною мовою.

Найпростіший вид загадки – це питання.

Так, при складанні загадки найчастіше використовуються зорові та звукові уявлення, порівняння. Так ми бачимо яскраві асоціації за подібністю, тобто паралелізми та персоніфікації, і складають ту метафоричність, що властива всім загадкам.

Разом з іншими жанрами історично-українськими і світового фольклору загадки мають велике пізнавально-пошукове та морально-естетичне виховне значення.

Мовна синтаксична і стилістична довершеність загадок збагачує словниковий запас, привчає дитину до рідного слова, розвиває почуття прекрасного.

Загадки сприяють умінню спостерігати, порівнювати явища, характеризувати їх основними ознаками чи властивостями.

Розгадування загадок тренує розум, розвиває увагу, пам'ять, вдумливість і дає велике задоволення, коли знайдено розгадку.

Слід сказати і про переосмислення загадок. Загадка пройшла довгий шлях – від доісторичних часів до сучасної українсько-демократичної доби ХХІ століття. Переосмисленню піддалися не лише окремі слова, але й окремі фразеологічні звороти як, наприклад, загадки: 1. "... що за диво полетіло, а за ним голуба нитка згоріла? () (літак). 2. "... в землі було, в заводі кувалося на ланах розгулялося? () (комбайн).

Поряд з казками, прислів’ями, загадки – невичерпне історичне джерело народної мудрості та поетичної творчості.

У давнину загадка мала певне значення в родовій та державній дипломатії, служила засобом мудрості, передачі знань та досвіду.

Згодом у багатьох народів світу загадка стало служити засобом розваг молоді на сходах у вечері, своєрідною розумовою грою, змаганням у кмітливості.

На Україні та Буковині здавна існував звичай загадувати загадки – на вечорницях, весіллі, проводах хлопців до служби в армії, вдома. Вмінню відгадувати загадки в давні історичні періоди надавалося великого значення – воно було ознакою, мірою мудрості і розуму.

Наприклад, в Київській Русі в ІХ-ХІІ столітті широко користувалися загадками державні діячі та дипломати. Особливого значення набули загадки при виконанні певних обрядів: вдале відгадування віщувало добрий врожай, гарне полювання, щасливу риболовлю, вдале одруження.

Народні загадки Хотинського, Путильського, Вижницького, Сторожинецького, Глибоцького, Кіцманського районів в цілому Чернівецької області не тільки розвивають та розповідають про культуру цих регіонів, а й інформують про час розвитку людей Західної України, а й усьому світі.

Наприклад, у історії древніх грецьких міфів дізнаємося про чудовисько народжене Тнофоном і Єхидною, з обличчям і грудьми жінки, тілом лева і крилами птаха. Сфінкс знаходився на горі біля міста Фіви, загадувала перехожим загадки: “Хто з живих істот рано ходить на чотирьох ногах, вдень на двох, а у вечері на трьох”. Тих, хто не відгадав, Сфінкс убивав.

У ХІХ столітті загадка існувала у всіх народів, була запроваджена в історично-літературну навчальну програму. Це стало фактом визнання її психолого-історичної цінності.

Серед дидактичних засобів загадка посідає значне місце в дошкільній і шкільній педагогіці, де вона розглядається як засіб розвитку навчання, виховання.

Загадка – логічне завдання, де дається характеристика предмета чи явища, а сам предмет не називається. Відгадати загадку – значить на основі вказаних у загадці ознак визначити предмет, тобто розв’язати логічне завдання.

Основне значення загадки – перевірити спостережливість, допитливість, кмітливість людини, оцінити її знання.

Діти різного віку люблять загадувати і відгадувати різні народні загадки. Загадки розвивають процес мислення – аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, привчають до самостійності мислення, розвивають такі якості розуму, як кмітливість.

Цей збірник загадок призначається для масового читання – батьків, вихователів, учителів, студентів учбових закладів, учнів, дітей різного віку.

Загадки - відгадки
Природа
Рослини
Тварини
Людина
Будівля

Природа
  • Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться. (Береги)
  • Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не бачить. (Блискавка і грім)
  • Не куля, не багнет, не снаряд і не меч, а людину б'є на смерть. (Блискавка)
  • Ой за полем, за горами золота нагайка в'ється. (Блискавка)
  • Не вода і не суша, на човні не попливеш і ногами не підеш. (Болото)
  • Срібний кинджал хвильку в хаті полежав і зовсім розтав. (Бурулька)
  • Що росте догори коренем? (Бурулька)
  • Не звір, а виє. (Буря)
  • Через воду стежечка, а води не перейдеш. (Веселка)
  • Червоне коромисло через річку повисло. (Веселка)
  • Прояснилось наверху, і земля стоїть в пуху. (Весна)
  • Крутить, вертить, з городу летить. (Вітер)
  • Без ніг біжить, без крил летить. (Вітер)
  • Без рук, без ніг, а ворота відчиняє. (Вітер)
  • Без рук, без ніг, а на гору лізе. (Вітер)
  • Біжить віл, сам без ріг, кого зустрічає, з дороги не звертає. (Вітер)
  • Гуляє по полю, та не тінь, гуляє на волі, та не птиця. (Вітер)
  • Є на світі кінь, всьому світові не вдержати. (Вітер)
  • Крил не має, скрізь літає та ще й куряву здіймає. (Вітер)
  • Молоденький розбишака з хати солому зносить. (Вітер)
  • Прийшов хтось та взяв щось, пішов би за ним, та не знаю за ким. (Вітер)
  • Рукавом махнув — дерево зігнув. (Вітер)
  • Батько лежить у сповитку, а син пішов по світку. (Вогонь)
  • Жувати не жую, а все поїдаю, все тільки їм, а з голоду помираю. (Вогонь)
  • Маленьке, малесеньке, а в руці не вдержиш. (Вогонь)
  • Між двома осоками б'ються хлопці язиками. (Вогонь)
  • Поки батько народився, син по світу находився. (Вогонь)
  • Скільки б я не їв, ніколи ситий не буду. (Вогонь)
  • Червоний гість дерево їсть. (Вогонь)
  • Мати сина породила, а син матір. (Вода і лід)
  • Одне каже – побіжімо, друге каже – полежімо, третє каже – похитаймося. (Вода, земля, очерет)
  • Швидка-прудка, куди йдеш? () А тобі, стрижень-шишень навіщо? () (Вода, земля, очерет)
  • Що таке пливе і ллється, часом на камінь дереться, як немає – все всихає, звір і птах помирає. (Вода)
  • Був на копанні, був на шльопанні, був на базарі, був на пожарі, молодим був – сім'ю кормив, сам ні крихти не з'їв, а упав — та й пропав, ніхто й кісток не зібрав. (Горщик)
  • Стоїть дід за копами, стріля в бабу галушками. (Град)
  • Біг кінь білобокий через Дунай глибокий, як упав - заіржав, увесь світ задрижав. (Грім)
  • Крикнув віл на сто гір, на сто тисяч городів. (Грім)
  • Стукотить, гуркотить, треба стати розгадати, що тим коням їсти дати. (Грім)
  • Шило-покотило попід небесами ходило, із полями говорило. (Грім)
  • Ввечері вмирає, а зранку оживає. (День)
  • Сірий віл напав на чорну корову. (День після ночі)
  • Чорна корова всіх поборола. Білий віл всіх підвів. (День і ніч)
  • Без крил, без ніг, без рук, а догори лізе. (Дим)
  • Без рук. () без ніг, а хату пробіг. (Дим)
  • Залізла Варвара вище амбара і дивиться на небо. (Дим)
  • Кучерявий Іван на гору дереться. (Дим)
  • Летів горобець через хлівець та все вгору хур-хур! (Дим)
  • І тонкий, і високий, а сяде в траві не видно. (Дорога)
  • Лежить Гася, протяглася, як устане — неба достане. (Дорога)
  • Така я велика, що й кінця не маю, лежу собі тихо, нікого не займаю. Тільки мені добрі люди день і ніч топчуть груди. (Дорога)
  • Їхав пан, у воду впав, сам не замочився, а води побільшало. (Дощ)
  • Коли нема – чекають, коли прийду – тікають. (Дощ)
  • Мене частенько просять, ждуть, а тільки покажусь — ховатися почнуть. (Дощ)
  • Один ллє, другий п'є, третій підростає. (Дощ, земля, пшениця)
  • Горя не знаємо, а гірко плачемо. (Дощова хмара)
  • Сидить півень на вербі, спустив крила до землі. (Дощова хмара)
  • Шумить , гуде і все горою йде. (Завірюха)
  • Коло носа в'ється, в руки не дається. (Запах)
  • Мене ріжуть, мене б'ють, я не злюсь, стаю добрішою. (Земля)
  • Якого поля не можна зорати, на якому полі не можна каміння полічити? () (Зоряне небо)
  • Розстелю рогіжку, насиплю горішків, покладу окраєць хліба. (Зорі)
  • Вся дорога всипана горошинками. (Зорі)
  • В синім небі світлячки, не достать до них рукою, а найбільший світлячок зігнувсь, як черв'ячок. (Зорі і місяць)
  • Тисяча овець, а між ними один баранець. (Зорі і місяць)
  • У чистому полі попутані коні, вузлики знати, ніяк розв'язати. (Зорі)
  • Я вода і на воді плаваю. (Крига)
  • Ні в вогні не горить, ні в воді не тоне. (Крига)
  • Без рук, без ніг, без язика, а кричить. (Луна)
  • Живе без тепла, говорить без язика, ніхто його не бачить, а всякий чує. (Луна)
  • Без крил летить, без кореня росте. (Місяць)
  • Біг зайчик попід лісок, сипав з гори пісок. (Місяць)
  • Іде лісом – без шуму ступає, іде водою хвилі піднімає . (Місяць)
  • Їхав Волох, розсипав горох, почало світати - - нема що збирати. (Місяць)
  • Лисий віл дивиться через тин. (Місяць)
  • На небі біліє, світить, а не гріє. (Місяць)
  • Один пастух тисячу овець пасе. (Місяць)
  • Повна піч паляниць, посередині книш. (Місяць)
  • По печі горох-горох і ще хліба шматок. (Місяць)
  • Приїхав гість та став на поміст, розпустив коні по всій оболоні. (Місяць)
  • Серед двора лежить червона сковорода. (Місяць)
  • Стоїть зруб, а на ньому старий дуб, коло дуба птиця-ворітниця. І ніхто їх не дістане – ні цар, ні цариця, ані красна дівиця. (Місяць)
  • Толока не орана, вівці не лічені, пастух рогатий. (Місяць)
  • У лісі, у пралісі золота діжа стоїть. (Місяць)
  • Навкруги вода, а з питвом – біда. (Море)
  • Без пилки, без сокири, а мости будує. (Мороз)
  • Без рук, без голови, а вікна малює. (Мороз)
  • Без сокири, без клинців дідусь мости мостить. (Мороз)
  • Зроду рук своїх не має, а узори вишиває. (Мороз)
  • Не художник, а малює. (Мороз)
  • Сам не біжить, а стояти не дозволяє. (Мороз)
  • Сивий віл випив води повен діл. (Мороз)
  • Старий дід мости помостив, прийшла молода – мости рознесла. (Мороз і весна)
  • Що то за гість, що тепло їсть? (Мороз і весна)
  • Батько високий, мати низька, син заклопотаний, дочка прудка. (Небо, земля, вогонь, вода)
  • В синьому мішечку золотих ґудзиків багато. (Небо і зірки)
  • Блакитне простирадло весь світ покрило. (Небо)
  • Голуба хустина, червоний клубок по хустині качається, людям усміхається. (Небо і сонце)
  • Під гору іде швидко, з гори помаленьку. (Ніч (темніє швидко, світає поволі))
  • Не труба і не димар, а дим пускає. (Ніч, туман)
  • Чорна корова, золоте теля. (Ніч і місяць)
  • Чорне рядно всіх людей накрило. (Ніч хмарна)
  • Чорне сукно лізе в вікно. (Ніч)
  • Куди ступиш – всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш. (Повітря)
  • Зайде в дім – не виженеш дрючком, прийде час – сам вийде. (Промінь сонця)
  • Сіре сукно лізе у вікно. (Ранок)
  • Крутиться, вертиться, берега держиться. (Річка)
  • Одно біжить, друге лежить, а третє нахиляється. (Річка, берег, верба)
  • Санки біжать, а голоблі стоять. (Ріка і берег)
  • Тече, тече – не витече; біжить, біжить – не вибіжить. (Річка)
  • Без очей, а сльози ллє. (Роса на вікні)
  • Вночі спить на землі, а вранці тікає. (Роса)
  • Зоря-зоряниця, молода дівиця, гуляти ходила, сльозу зронила, місяць бачив – не підняв, сонце побачило – підняло. (Роса)
  • Ішла дівка до овець, загубила гребінець, місяць бачив – не підняв, сонце вкрало і – пропало. (Роса)
  • Ішла пані уночі, погубила всі ключі, місяць бачив – не підняв, сонце вкрало й нікому не сказало. (Роса)
  • На воді родилося, по світах розходилося, як побачить свою матір, то помре. (Сіль)
  • У воді росте, у воді кохається, у воду впаде – води злякається. (Сіль)
  • Без рук, без ніг, падає на тік, а руками й ногами біжить за нами. (Сніг)
  • Біле, а не цукор, м'яке, а не вата, без ніг, а йде. (Сніг)
  • Біла скатертина всю землю вкрила. (Сніг)
  • Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла, поки ніс її сюди, стала краплею води. (Сніг)
  • Зимою гуляє, хати замикає, а весною плаче, людей випускає. (Сніг)
  • Зимою роджусь, навесні умираю, своїм тілом землю зогріваю. (Сніг)
  • Зимою гріє, весною тліє, влітку вмирає, восени оживає. (Сніг)
  • Коли живе, то лежить, а помре, то побіжить. (Сніг)
  • Лежало, поки лежалось, а як припекло, то й сліду не зосталось. (Сніг)
  • Летить птиця без крил, без ніг, зварив кухар без вогню, з'їла дівка без рота. (Сніг)
  • Летить тихо і лежить тихо, а як смерть – стає здорова і зареве, як корова. (Сніг)
  • Летить — мовчить, лежить – мовчить, а як помре, то зареве. (Сніг)
  • Малесеньке, тонесеньке, а що схоче вкриє. (Сніг)
  • Надворі горою, а в хаті водою. (Сніг)
  • Не п'є — живе, а нап'ється – умре. (Сніг)
  • Пусти з гори – не розіб'ється, пусти на воду — розпливеться. (Сніг)
  • Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає. (Сонце)
  • Гарне, добре, на всіх дивиться, а людям на себе дивитися не дозволяє. (Сонце)
  • За горами, за лісами золотий кружок встає. (Сонце)
  • Золотий пішов, а срібний прийшов. (Сонце і місяць)
  • Золотий бубон по воді плаває. (Сонце)
  • Маленьке, кругленьке, весь світ перебігло. (Сонце)
  • Мету, мету – не вимету, несу, несу – не винесу, прийде пора – само піде. (Сонячне проміння)
  • Серед моря стоїть червона комора. (Сонце)
  • Стоїть півень на вербі, спустились коси до землі. (Сонце)
  • Товариш товариша здоганяє, і один від одного ховається. (Сонце і земля)
  • Стоїть корито, повне води налито. (Ставок)
  • Не скляний він, не з металу, а прислухаєтесь – дзвенить, риє землю він розталу. (Струмок)
  • Іду – іде, стану – стоїть. (Тінь)
  • Неживе, а за людиною ходить. (Тінь)
  • Очима бачиш, а руками не візьмеш. (Тінь)
  • Хоч поруч іде, а сліду не лишає. (Тінь)
  • Сивий кінь весь світ заліг. (Туман)
  • Біжать коні булані, на них віжки порвані, хто їх може зупинити, на них віжки підлатати? (Хмари)
  • Біла вата поплила кудись. (Хмари)
  • Біла кобила попід небесами ходила, оглянулась назад – і сліду не знать. (Хмари)
  • Була собі баба Гася, як прийде – всі скачуть, як довго ж нема – плачуть. (Хмари)
  • Їхав чумак та й став, бо волів потеряв. (Хмари)
  • Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила, сонце закрила. (Хмари)
  • Не птах і не літак, а в небі літає, воно оживає, зразу ж заплаче. (Хмари)
  • Одно рядно сім баб тягло. (Хмари)
  • Без рук, без ніг, а по полю гасає. (Хуртовина)
  • Рівненька доріжка посипана горошком. (Чумацький шлях)
  • Йде з села до села, а з місця й кроку не зробить. (Шлях)
  • Чим більше з неї береш, тим більшою вона стає. (Яма)

Рослини
  • Біле – не сніг, зелене – не луг, кучеряве – не людина. (Береза)
  • Лізу, лізу по білому залізу, ліз би далі, та зломиться. (Береза)
  • Стоїть, колихається, гарною головою величається. (Будяк)
  • Червоний пан у яму впав. (Буряк)
  • Червоний колір, а винний смак, кам'яне серце, чому то так? (Вишня)
  • Чого ти став та дивишся? Зірви, може, поживишся. (Вишня)
  • Без вікон, без дверей, повна хата людей. (Гарбуз)
  • Зелене, а не дуб, кругле, а не місяць, з хвостиком, а не миша. (Гарбуз)
  • Не кінь, не віл, а прив'язаний. (Гарбуз)
  • Ліз кіт через пліт та й повісився, а не вмирає. (Гарбуз)
  • Повна хата горобців, та нікуди вилетіти. (Гарбуз)
  • Висить відерце, а в відерці серце. (Горіх)
  • В маленькому горщечку смачна каша. (Горіх)
  • Кругленьке ремесло, кругом обросло, по краях гладеньке, всередині солоденьке. (Горіх)
  • У дерев'яних грудях біле сердечко. (Горіх)
  • Принеси з лісу колоду, зроби двоє ночов, і ще залишиться. (Горіх)
  • Ріс, виріс, постарівся, дітям полюбився. (Горіх)
  • Росло, виросло, із кущів вилізло, по руках качалося, а в зубах зосталося. (Горіх)
  • Сам маленький, а шуба дерев'яна. (Горіх)
  • Твердо росте, м'яко висить, сам кудлатий, а кінчик лисий. (Горіх)
  • Тонко росте, хибко висить, все мохнате, кінчик лисий. (Горіх)
  • У лісі вродився, по руках котився, на зубах опинився. (Горіх)
  • У лісі на пролісі висить діжка з тістом. (Горіх)
  • У зеленім кожушку, в костяній сорочечці я росту собі в ліску, всім зірвати хочеться. (Горіх)
  • Біла голівка, червона шапочка. (Гриб)
  • Кіндрат, мій брат, крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов. (Гриб)
  • Маленький, чепурненький крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов. (Гриб)
  • Сидить дід у траві, голова його в крові. (Гриб)
  • Стоїть при дорозі на одній нозі і шапочку має, та нікого не вітає. (Гриб)
  • Влітку в шубі, а взимку голе. (Дерево)
  • Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан. (Дерева листяні й шпилькові)
  • Жило, звалилось, прийшло – нагрілось. (Дерево)
  • Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє. (Дерево)
  • На літо одягається, а на зиму одежі цурається. (Дерево)
  • Ріжуть — не кричить, рубають – не пищить, а скрізь воно потрібне. (Дерево)
  • Батько тисячі синів має, кожному мисочку справляє. (Дуб і жолуді)
  • Сини в шапках, а батько ні. (Дуб і жолуді)
  • Два столи, два човни, п'ята чашечка. (Жолудь)
  • Мій брат Кіндрат через землю пройшов, золото знайшов. (Зерно просіяне)
  • Одгадай загадочку, кинув її в грядочку, нехай моя загадка лежить до весни. (Зерно просіяне)
  • Чашечка медку закопана в льодку до нового годку. (Зерно просіяне)
  • Дуб ясен, посередині красен. (Кавун)
  • Круглий, як шар, зелений, як трава, червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун)
  • Повна хата людей, а не знайдуть дверей, дід увійшов -5- двері знайшов. (Кавун)
  • По краях гладенький, а всередині солоденький. (Кавун)
  • У зеленій оболонці, а всередині – як сонце. (Кавун)
  • І не дівка, а червоні стрічки носить. (Калина)
  • Сидить півень на яворі, спустив крила кривавії. (Калина)
  • Сидить дід над водою з червоною бородою, хто йде – не мине, за борідку ущипне. (Калина)
  • У лісі на пролісі висить плаття червоне. (Калина)
  • Була дитиною — не знала пелюшок, а старою стала – сто пелюшок мала. (Капуста)
  • В парнику народився, в городі виріс, ніжки коротенькі, головка велика. (Капуста)
  • Вузлата, листата, а росте головата, на одній нозі стоїть, сто сорочок на ній. (Капуста)
  • Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога – одна. (Капуста)
  • Латка на латці, та зроду голки не було. (Капуста)
  • Сидить баба на городі вся в латках. (Капуста)
  • І печуть мене, і варять мене, і їдять, і хвалять, бо я добра. (Картопля)
  • Без рук, без ніг, а пнеться на батіг. (Квасоля)
  • Без очей, без рук, а лізе на дрюк. (Квасоля)
  • Стоїть баран, а на ньому сто ран. (Колода)
  • Заріжемо вола, голову з'їмо, шкіру обдеремо, а м'ясо валяється, і собаки не їдять. (Коноплі)
  • У городі два сади, один цвіте, другий – ні. (Коноплі)
  • Шістдесят синів підперезані, а мати – ні. (Копа снопів)
  • Ні сучок, ні листок, а на дереві росте. (Кора)
  • Не вогонь, а обпікає. (Кропива)
  • Стоїть зелене, торкнешся – ошпаришся, а свиня з'їсть – не вдавиться. (Кропива)
  • Білі зуби маю, та усі ховаю, довгі коси маю, та не заплітаю. (Кукурудза)
  • З води росте, на воді сидить, у воду дивиться. (Латаття)
  • Ніхто їх не лякає, а вони все тремтять. (Листя осикове)
  • Вранці встало – синьо зацвіло, опівдні зів'яло. (Льон)
  • За лісом-лісом синенький вогонь горить. (Льон)
  • Малий малишка винесе діжку на вишку. (Мак)
  • Повна діжка жита п'ятачком покрита. (Мак)
  • Стоїть дуб повен круп, шапочкою прикритий, гвіздочком прибитий. (Мак)
  • Стоїть стріла посеред двора, а в тій стрілі сімсот і дві. (Мак)
  • Стоїть півень на току в червоному ковпаку. (Мак)
  • Стоїть при дорозі на одній нозі, голова мала, а в ній тьма. (Мак)
  • Стоїть тичка, на тичці капличка, а всередині повно людей. (Мак)
  • Жовта куриця під плотом кублиться. (Морква)
  • Красно-ясно в землю вросло. (Морква)
  • Під землею вогонь горить, а зверху видно. (Морква)
  • Сидить баба у коморі, а коса її надворі. (Морква)
  • Ні сучечок, ні листочок, а на дереві росте. (Мох)
  • Довгий, зелений, добрий солоний, добрий і сирий. Хто воно такий? (Огірок)
  • Коло вуха завірюха, коло носа завелося, лежить, ніжками простяглося. (Огірок)
  • Над хворостом уверх хвостом, а зірви – солі просить. (Огірок)
  • Стоять коні на припоні, вузлики знати, та не можна розв'язати. (Огірок)
  • Стоїть бочка на бочці, а на ній ще одна, а на них ще одна, а на версі хвіст. (Очерет)
  • Стоїть півень над водою, трясе бородою. (Очерет)
  • Маленьке, чорненьке все поле оббігало, у нас обідало. (Перець)
  • Пери, пери не доперешся, пусти на воду – та й розпливеться. (Полова)
  • Ой, у траві, у траві лежать яйця у крові. (Помідори)
  • Стоїть дівка на пагорку в червоній спідниці, – хто йде, той поклониться. (Полуниці)
  • Стоїть дуб-дубаляк, на тім дубі сто гілляк, на гілляці по гніздечку, а в гніздечку по яєчку. (Просо)
  • Під дубком звилась клубком, та ще й з хвостиком. (Редька)
  • Біле, як борошно, але не борошно, хвіст, як у миші, та не миша. (Ріпа)
  • Кругла, а не місяць, біла, а не папір, з хвостиком, а не миша. (Ріпа)
  • Висить шапличок, а в тім шапличку сімсот козачків. (Соняшник)
  • Золоте решето, а в ньому чорних хатинок повно. (Соняшник)
  • Ріс ріг, закрутився, а на кінці розпустився. (Соняшник)
  • Сімсот невісток на одній подушці сплять. (Соняшник)
  • Стоїть палиця, на палиці хатинка, в тій хатинці повно людей. (Соняшник)
  • Тисяча братів підперезані одним поясом. (Сніп)
  • Лежить мужичок в золотім піджаці підперезаний, та не поясом, не підіймеш – сам не встане. (Сніп)
  • Золоте вбрання скидає, біле одягає й на зелене переміняє. (Сад)
  • Зимою і літом майорить одним цвітом. (Сосна)
  • На землі дірочок, як на небі зірочок. (Стерня)
  • У лісі росте, з лісом рівняється, а лісу не бачить. (Стовбур дерева)
  • Зелена шийка, червона шапочка. (Суниця)
  • Червона, солодка, пахуча, росте низько, до землі близько. (Суниця)
  • Без рук, без ніг, а на дерево дереться. (Хміль)
  • Зелений звір на дерево тіка. (Хміль)
  • Ноги на морозі, кишки на дорозі, а голова на весіллі. (Хміль)
  • Вийшов віл за сто гін, виніс триста шкір. (Цибуля)
  • Маленьке, кругленьке, зачепи плакати будеш. (Цибуля)
  • Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
  • Сидить пані в жупані, хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
  • Сидить Галуха, стирчать вуха, а голови немає. (Цибуля)
  • Хочеш не хочеш, а плакать заставить. (Цибуля)
  • Шкір має сім, а сльози випускає всім. (Цибуля)
  • Червона куриця в піску кублиться. (Цибуля)
  • Я в кожного у господі стаю в пригоді, а хто мене роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
  • Як на неї подивився, то сльозами залився. (Цибуля)
  • Голова вгорі, а борода в землі. (Часник)
  • Що то за голова, що лиш зуби і борода? (Часник)
  • Дві сестри до осені зеленіють, а потім одна червоніє, а друга чорніє. (Чорна смородина, червоні порічки)
  • Корінь викинь, тісто з'їж. (Ягода кісточкова)
  • Сидить дівчина в траві, лице її у крові. (Ягідка)
  • Восени не в'яне, а взимку не вмирає. (Ялинка)
  • Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса? (Ячмінь)

Тварини
  • Чотири чотирки, дві ростопирки, два вуха два слуха, третій вертун і сам крутун. (Баран)
  • Велика в мене сімейка, як весна прийде, вся в поле піде. (Бджоли)
  • Коло вуха завірюха, а в вусі ярмарок. (Бджоли)
  • Летить дід, сів на цвіт, волосинки розгортає, солоденького шукає. (Бджоли)
  • Летіла тетеря не вчора, тепера, упала в лободу, шукаю – не знайду. (Бджоли)
  • Летів птах над солом'яний дах, летів, бубонів: «Десь тут моє діло на вогні згоріло». (Бджоли)
  • Не вмерли, а всі поховані. (Бджоли)
  • Не мотор, а гуде, не пілот, а летить, не гадюка, а жалить. (Бджоли)
  • Повен пень черешень, та нікуди вибрати. (Бджоли)
  • Сидить дівка в темниці, в'яже мереживо без петель, без вузлів. (Бджоли)
  • Сіреньке літа, сіреньке гуде, а жовтеньке носить. (Бджоли)
  • У тісній хатині плетуть бабусі хустину. (Бджоли)
  • Я веселенький звірок, плиг з ялинки на дубок. (Білка)
  • Вона його любить, а тікає, він її ненавидить, а шукає. (Блоха і людина)
  • Чорненьке, маленьке, а хоч яку колоду переверне. (Блоха і людина)
  • Влітку наїдається, взимку висипляється. (Ведмідь)
  • Страшний хан живе в горах, на людей наводить страх. (Ведмідь)
  • Чотири тики, два патики, сьоме помахайло. (Віл)
  • Вік свій ходить з клунками, та ще сідають на нього з мішками. (Верблюд)
  • Як народився – в чотири труби грає, виросте – гори перевертає, а по смерті на гулянках гуляє. (Віл)
  • По полю гасає, овечок хапає та всіх лякає. (Вовк)
  • Прийшла темнота під наші ворота та й питає лепети, чи дома понура. (Вовк питає собаку, чи дома свиня)
  • Як прийде – не прийде, як не прийде, та прийде. (Вовк на поле, теля з поля)
  • Дім шумить, жителі мовчать. Прийшли капітани, забрали з собою жителів, а дім у вікна пішов. (Вода, риба, рибалки)
  • Ідуть ідунчики, повзуть повзунчики, везуть рогатого, молоть пузатого. (Воли, віз, вила, сніп)
  • Прилетіло – не тупало, взяло білутало, занесло на топтало, на саме допкало. (Ворона вкрала курча)
  • Велика подушка, в ній сім'я незліченна. (Вулик)
  • За лісом, за перелісом золота паличка лежить, хто йде, той минає, в руки не бере. (Вуж)
  • Ні взяти, ні втяти, ні на віз покласти. (Гадюка)
  • Чорну гадюку візьму я в руку – вона не вкусить. (В’юн)
  • Маленький, сіренький на соняшник сів, надзьобався добре й далі полетів. (Горобець)
  • Патлатий хазяїн в стріху прилетів. (Горобець)
  • Білий як сніг, надутий як міх, лопатами ходить, а рогом їсть. (Гуска, качка, лебідь)
  • Ходить по городу великого роду, ноги, як лопати, а сліду не знати. (Гуска)
  • В'ється молоток, поправляє нам садок. (Дятел)
  • По землі скаче, а в воді пливе. (Жаба)
  • Ситий шматок під тином скаче. (Жаба)
  • У зеленому жакеті галасує, хоч і плавати мастак, а не риба і не рак. (Жаба)
  • Летить – виє, сяде – риє. (Жук)
  • Чорний, а не крук, рогатий, а не віл, шість ніг без копит. (Жук)
  • Які ноги, такий хвіст, по болоті ходить скрізь. (Журавель)
  • Влітку сірий, взимку білий. (Заєць)
  • В'ється вірьовка – на кінці головка. (Змія)
  • На горбочку під дубочком звився, скорчився клубочком. (Змія)
  • Ніс як у свинки, та колючі шерстинки. (Їжак)
  • Повзун повзе, сімсот голок везе. (Їжак)
  • Хоч не шию я ніколи, а голок в мене доволі. (Їжак)
  • Лежить під хворостом та крутить хвостом. (Кабан)
  • Ні птах, ні звір – щось змішане, а спить завжди підвішене. (Кажан)
  • В сто одежок одягається, в повітрі літає, у річці купається, одежок не скидає, а завжди суха буває. (Качка)
  • Плавала, купалася, сухесенька осталася. (Качка)
  • У воді купається, водою обливається, вода до неї не чіпляється. (Качка)
  • Кругом бочки бігають клубочки. (Квочка з курчатами)
  • Сидить монах у чорних штанах, із мертвих живих дожидає. (Квочка на яйцях)
  • Лізу, лізу по залізу, на м'ясну гору злізу. (Кінь осідланий)
  • Один усю роботу робить, другий господаря молоком поїть, третій хату стереже. (Кінь, корова, собака)
  • Сімсот свистить, чотири лопотить, два нюха, два слуха, два дивиться. (Кінь біжить)
  • І вдень і вночі у кожусі на печі. (Кіт)
  • Вставай, господарю, годі тобі спати, бо не буде в тебе хати, ваша чистота схопила красу і понесла на висоту. (Кіт загорівся і побіг на хату)
  • У нашої бабусі сидить дід у кожусі, проти печі гріється, без води умиється. (Кіт)
  • Два серпи на голові, під шиєю мітла, женіть неробу скоріш, бо об'їсть квіти дотла. (Коза)
  • Не дід, а з бородою, не корова, а доїться. (Коза)
  • Не звір, не птиця, а ніс, як спиця. (Комар)
  • Не вогонь, а обпікає. (Комар)
  • Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця, голос тоненький, а ніс довгенький, хто його уб'є, той свою кров проллє. (Комар)
  • Ніс довгий, а голос дзвінкий. (Комар)
  • Два костури, два лопухи, чотири ходори, дев'ятий Матвій. (Корова з рогами, вухами, ногами, хвостом)
  • Іде в поле – як дощечка, а з поля – як бочечка. (Корова)
  • Спереду страшне, ззаду рясне. (Корова)
  • Стоїть гора посеред двора, спереду вила, ззаду мітла. (Корова)
  • Чотири чотирочки, п'ята шинкарочка, шоста підставочка. (Корова)
  • У болоті плаче, а з болота не йде. (Кулик)
  • Ми, сурмачі-музики, не боїмось шуліки, а шуліка з-за копи, а музики — під снопи. (Кури)
  • Ходить пані по місту, на ній сорочок двісті, вітер повіє — тіло видно. (Курка)
  • Довгі ноги і довгий ніс, по болоті ходить скрізь. (Лелека)
  • Ноги, як лопати, хату поверх хати має, рахунок жабам знає. (Лелека)
  • Маленький коник за морем буває, спереду мильце, ззаду вильце, на грудях біла хусточка. (Ластівка)
  • Швидко скрізь цей птах літає, безліч мушок поїдає, за вікном гніздо будує, тільки в нас він не зимує. (Ластівка)
  • Удень спить, а як ніч прийде – на огонь летить. (Метелик нічний)
  • Бігла Уршульська через Грицьків двір, питалась Гринька, чи Ілько дома. (Миша, півень, кіт)
  • Маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило. (Миша)
  • Питалася швидка свірка, чи є хапко вдома. (Миша і кіт)
  • По зерні котилась і в дірку сховалась. (Миша і кіт)
  • Сиву корову і дома не люблять, і на торгах не продають. (Миша і кіт)
  • Тисяча тисяч бондарів роблять хату без кутків. (Мурашки)
  • Був собі Ян-забіян, за одним махом сімсот побивахом. (Мухи і рука)
  • Влітку живе, на зиму вмирає. (Муха)
  • Літом летіло, зимою засіло, прийшло літо — і знов полетіло. (Муха)
  • Навколо нас в'ється, а в руки не дається. (Муха)
  • Що над нами догори ногами? (Муха)
  • Тварина рогата, і рогів багато. (Олень)
  • Сірий, та не вовк, довговухий, та не заєць, з копитами, та не кінь. (Осел)
  • Сидить дівка у темниці, шиє очіпок без ниток. (Павук)
  • Більш за всіх кричить, а найменше робить. (Півень)
  • Всіх я вчасно буджу, хоч годинника не заводжу. (Півень)
  • Упав сніп на весь світ, на кінці ковалі кують. (Півні співають удосвіта)
  • Двічі родився, у школі не вчився, а години знає. (Півень)
  • На тім боці на толоці вовки шкуру мнуть. (Поросята ссуть льоху)
  • Без сокири і без рук, а дім будує. (Пташка)
  • Два рази родиться, раз помирає. (Пташка)
  • Без жил, без сустав переплив увесь став. (П’явка)
  • Безкостий Марко перепливе море шпарко. (П’явка)
  • Без крові, без серця, у воді під берегом пасеться. (П’явка)
  • Живе – чорне, а вмре – червоне. (Рак)
  • Швець – не швець, кравець – не кравець, тримає в роті щетинку, а в руках ножиці. (Рак)
  • Є голова, та нема волосся, є очі, та немає брів, є крила, та не літає, в холоді не мерзне, спеки не боїться. (Риба)
  • Їхала пані в срібному жупані, як уїхала в сад, не вернулась назад. (Риба і ятір)
  • Ой кину я не палицю, зловлю не галицю, обскубу не пір'я, з'їм не м'ясо. (Риба і вудка)
  • Пір'я є, та не літає, ніг немає, а не здоженеш. (Риба)
  • Не хворе, а завжди стогне. (Свиня)
  • Уночі літає, вогнем миготить, а диму немає. (Світлячок)
  • Хода ходить, віса висить, віса впала, хода з'їла. (Свиня і яблуко)
  • Біла латка, чорна латка – по дереву скаче. (Сорока)
  • Дуже товсті ноги маю, ледве їх переставляю, сам високий я на зріст, замість рота в мене хвіст. (Слон)
  • Волохате, невелике, всі його бояться. (Собака)
  • Собою не птиця, співати не співа, а хто до хазяїна йде — знати дає. (Собака)
  • Хто на собі свій будинок носить? (Слимак)
  • Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова)
  • Біле, як сніг, чорне, як жук, зелене, як гай, вертиться, як біс, і повернеться в ліс. (Сорока)
  • З бородою, а не мужик, з рогами, а не бик, з пухом, а не птах, лико дере, а личаків не плете. (Цап)
  • Маленька пташка на дереві живе, без вікон, без дверей собі хатку плете. (Шовковик)

Людина
  • На одному коромислі два змії висять. (Брови)
  • Що за звір: дві голови, шість ніг, дві руки, один хвіст. (Вершник на коні)
  • Густий ліс, чисте поле, дві тополі, два вікна, труба, бомба, а в тій бомбі лепетало. (Волосся, лоб, брови, очі, ніс, рот)
  • Без рук, без ніг, без тіла — однак рву серце і рвати мушу. (Досада, сум)
  • Одного батька і однієї матері дитина, а нікому з них не син. (Дочка)
  • Не золоте, а найдорожче. (Життя)
  • На базарі не знайти, на вагах не зважити. (Знання)
  • Зранку ходить на чотирьох, удень на двох, увечері на трьох. (Людина в дитинстві, доросла і стара з палицею)
  • А в нашого дядька курей грядка та всі білі. (Зуби)
  • Біленькі щенята з-під печі брешуть. (Зуби)
  • Висить два ряди хустин, посередині червона запаска. (Зуби. Зуби і язик)
  • Два ряди сорочок, а між ними один фартушок. (Зуби. Зуби і язик)
  • За білими березами соловейко тьохкав. (Зуби. Зуби і язик)
  • Коло прорубні сидять білі голуби. (Зуби. Зуби і язик)
  • На червоній перекладинці білі курочки сидять. (Зуби. Зуби і язик)
  • Невеличке корито білими гусьми набито. (Зуби. Зуби і язик)
  • Попід стріхи білі міхи. (Зуби. Зуби і язик)
  • Скраю під вікном білі голуби рядком. (Зуби. Зуби і язик)
  • У тридцяти двох воїнів один командир. (Зуби. Зуби і язик)
  • У хліві два ряди баранців, і всі біленькі. (Зуби. Зуби і язик)
  • Як погляну в погрібець, там лежать два ряди яєць. (Зуби. Зуби і язик)
  • Вкинь у воду — не тоне, вкинь у вогонь — не згорить, вкинь у землю — не загине. (Ім’я людське)
  • Густий ліс, чисте поле, дві тополі, два скла, рамбабуля, лепетуля. (Коси, лоб, брови, очі, ніс, рот)
  • Не колода, не пень, а лежить цілий день, не жне, не косить, а прийде обід — їсти просить. (Ледар)
  • Біленькі курочки з підпіччя глядять. (Зуби)
  • Стоять два стовпи, а на стовпах бочка, а на бочці макітра, а на макітрі ліс. (Людина)
  • Стоять розсохи, на розсохах мішок, на мішку млинок, сопун, кліпун і лісок. (Людина)
  • Шість ніг, дві спинки, одна голова. (Людина сидить на стільці)
  • Бігунці біжать, ревунці ревуть, сухе дерево везуть. (Мертвого ховають)
  • Що люблю — не куплю, чого не люблю — не продам. (Молодість і старість)
  • Сюди-туди повертає, хропе, сопе, часом чхає, на морозі червоніє. (Ніс)
  • Добре бачить, а сліпий. (Неписьменний)
  • Стоять вила, на вилах бочка, на бочці лісок. (Ноги, тулуб, голова)
  • Було собі два брати і обидва Кіндрати, через доріжку живуть і один одного не бачать. (Очі)
  • Віконниці то зачиняються, то відчиняються. (Очі)
  • Два вузлики до неба докинуть. (Очі)
  • Двоє дивляться, одно говорить, а двоє слухає. (Очі, вуха, язик)
  • Дві синиці на палиці, куди хотять, туди й летять. (Очі)
  • Кругле озеречко ніколи не замерзає. (Очі)
  • Маленьке, кругленьке, а весь світ бачить. (Очі)
  • У двох матерів по п'ять синів, і всім одне ім'я. (Пальці на руках)
  • Чотири напарники, а п'ятий кавурник, несуть кривулицю через тік на вулицю. (Пальці і ложка)
  • Прощай розум, завтра стрінемось. (Пиятика)
  • На вазі не зважиш, на базарі не купиш. (Розум)
  • Повен хлівець білих овець. (Рот і зуби)
  • Дві матері по п'ять синів мають. (Руки)
  • Що воно за штука, що день і ніч стука? (Серце)
  • Солоне, а не сіль, біжить, а не річка, блищить, а не золото, коли б угадати, то меш його знати. (Сльози)
  • Прийшла біда – тече вода. (Сльози)
  • З кожним днем до нього людина ближче підходить. (Смерть)
  • У темному бору сидить птиця-синиця, всі до неї йдуть, всі її бояться, а ніхто від неї не втече. (Смерть)
  • Без рук, без ніг, а всіх кладе на постіль. (Сон)
  • Що в світі наймиліше і найкраще? (Сон)
  • Бринькнула кобза на все село лунко, збігли ся діти до однієї матері. (Учні до школи)
  • Що старше від розуму? (Увага)
  • За білими березами талалайко плеще. (Язик)
  • За гаєм-моргаєм лихий собака бреше. (Язик)
  • Крутиться, вертиться, а в ополонку не впаде. (Язик)
  • Лежить колода серед болота, не згниє і не заіржавіє. (Язик)
  • Стоять берези, а між ними сторож. (Язик і зуби)

Будівля
  • Тепла гармонька весь дім нагріває. (Пічка-радіатор)
  • В дні погожі сонцем грає, а на морозі розцвітає. (Вікно)
  • Одна дірка, а в ній ще вісім дірок. (Подвійні вікна)
  • Одне каже: світай, боже, друге каже: не дай боже, третє каже: мені все одно, що день, що ніч. (Вікно, двері і стіна)
  • Основа соснова, скляне піткання. (Вікно)
  • Пішли куми до кумиці, лясь одна одну по спідниці. (Віконниці)
  • Поле скляне, а межі дерев'яні. (Вікно)
  • Хвостом воду бере, носом випускає. (Водогін)
  • Завжди в кутку вікує, все літо сумує, а прийде зима, весела сама і всіх звеселя. (Грубка)
  • Мати – гладуха, дочка – красуха, а син – кучерявий. (Груба, вогонь і дим)
  • Стоїть пані у білому жупані, хто йде, на неї руки кладе. (Грубка)
  • Хатня корова, поїдаючи дрова, весь дім зігріва. (Грубка)
  • Два стоять, два лежать, п'ятий ходить, шостий водить, сьомий пісеньку співає. (Двері – два одвірки стоять, два лежать, двері ходять, людина водить, двері скриплять)
  • По сінях то сяк, то так, а в хату ніяк. (Двері)
  • Скрипотні-рипотні, куди йдете? Стукотні-гуркотні, нащо вам? (Двері)
  • Собою не птиця, співати не співає, а хто в дім іде, воно знати дає. (Двері)
  • Хто входить і виходить, той перший нам руку подає, ми стоїмо завжди при вході. Нас у хаті кілька є. (Двері)
  • Без рук, без ніг, а хату стереже. (Замок)
  • Круть-верть, під черепочком смерть. (Замок)
  • Малий собака не гавкає, не кусає, а до хати не пускає. (Замок)
  • Чорний цуцик весь дім стереже. (Замок)
  • Загадка на чотири гарматки і гвинтик. (Засув і двері)
  • Стоїть дід над кручею, заткнув рот онучею. (Заткало в печі)
  • Всім, хто прийде й відійде, руку подає. (Клямка)
  • Лежить під плотиком, накритий лохмотиком, хто іде, той торкне. (Клямка)
  • В дірку затикаю, в другу тікаю. (Ключ в замок)
  • Впала стрічка через річку, поєднавши береги. (Міст)
  • У річці зав'яз, по пояс якраз, по спині їздять туди й сюди вози, машини, поїзди. (Міст)
  • Через воду всіх проводить, а сам з місця вік не сходить. (Міст)
  • Через річку ліг, пробігти допоміг. (Міст)
  • Бабу гріє не кожух, а веселий теплий дух. (Піч)
  • Бабуся біла, сива, зимою всім мила, а як літо наступає, бабусю забувають. (Піч)
  • Завжди їсть, а ніколи сита не буває. (Піч)
  • Корова без ніг, без тіла, скирту соломи з'їла. (Піч)
  • Мати – товстуха, дочка – красуха, син – перебір, вийшов надвір. (Піч, полум’я, дим)
  • Без очей, а сльози ллє. (Вікно, що відтало)
  • Стоїть скриня на штандарах, ніхто до неї не ходить, тільки одна пані. (Піч і коцюба)
  • Повна бочка муки, а на версі жуки. (Попіл у грубці)
  • Куди йдеш, то ногами топчеш. (Поріг)
  • Корова чорна, теля риже, теля корову лиже. (Полум’я і челюсті)
  • Червона корова чорне поле лиже. (Полум’я і челюсті)
  • Основа соснова, піткання солом'яне. (Покрівля на хаті)
  • Хто не йде, той на пуп тисне. (Ручка біля дверей, дзвінок)
  • Хвитю, хвитю, повна скриня оксамиту. (Сажа в комині)
  • Бичок у хліві, а роги на дворі. (Сволок)
  • Серед хати лежить Антон плескатий. (Сволок)
  • Що взимку в хаті замерзає, а надворі ні? (Скло у вікні)
  • І не їсть, і не п'є, а все товща стає. (Стіна)
  • Баба лежить, з неї сльозить. (Стріха і дощові краплі)
  • Повна хата тетерят, та нікуди не летять. (Сучки в меблях)
  • Прийди до мене, сядь у мене, дам тобі роботу, будеш робити за роту. (Автомобіль)
  • Я не їм вівса, ні сіна, дайте випити бензину, усіх коней обжену, кого хоч наздожену. (Автомобіль)
  • Стою на даху, всіх димарів вище. (Антена)
  • Висить на стіні і в той же час падає. (Барометр)
  • За горою вовчі зуби висять. (Білизна сушиться)
  • Без серця вродився, людям пригодився, дай пити – п'є, попрошу – віддає. (Бочка)
  • Сам дубовий, пояс в'язовий, а ніс липовий. (Бочка, обруч, чіп)
  • В сіножаті нагулялася, ізігнулася та й сховалася. (Бритва)
  • Живий мертвого б'є, живий мовчить, а мертвий реве. (Бубон)
  • Сам пустий, голос густий, дріб відбиває, дітей збирає. (Бубон)
  • Два голуби, а з них біла кров капотить. (Відра з водою)
  • Два моря на одній дузі гойдаються. (Відра на коромислі)
  • Дві галки сидять на одній палці. (Відра на коромислі)
  • Двоє купаються, а третій дивується. (Відра на коромислі)
  • Іде два брати купатися, один другого не наздожене. (Відра на коромислі)
  • Стукотні, гуркотні, куди ви йдете? Смалені, палені, вам діло яке? (Відра і горшки)
  • Три брати пішли купатись, два купаються, а третій на березі валяється. (Відра на коромислі)
  • Ходять в парі два братики і не б'ються, і не лаються, два братики-кіндратики в криничечці купаються. (Відра на коромислі)
  • Висить бик, кожного дня худшає, а в кінці року вмирає. (Відривний календар)
  • Багато сусідів весь вік разом живуть, а ніколи не бачаться. (Вікна в будинку)
  • Горбате, криве, всю хату обійде, а в кутку стане. (Віник)
  • Куций Степан по хаті скакав. (Віник)
  • Підсмикане, підтикане та й гайда по хаті. (Віник)
  • По землі бігає, під лавою спати лягає. (Віник)
  • По полу скок, по лавках скок та й сяде в куток і не поворухнеться. (Віник)
  • Сидить пані у кутку у порванім кожушку. (Віник)
  • Скручений, зв'язаний, та не плаче, а по хаті скаче. (Віник)
  • Хто приходить, то до неї підходить, кидає на зуб свій кожух, а коли спекота, то нема роботи. (Вішалка)
  • Стоїть у куточку підв'язане поясочком, хто його рушить, той гуляти мусить. (Віник)
  • Ходить по хаті, ходить по лаві, а часом і по столі, а спить на смітнику. (Віник)
  • Скорчиться в кішку, розтягнеться в доріжку. (Вірьовка)
  • Стоїть хлопець коло порога, ликом підперезався. (Віник)
  • Вітер є – воно робить, вітру немає – також робить. (Віяло)
  • За горою ївга плаче. (Гармонь)
  • На горі гора, в тій горі кора, серце з ниток, а вогню на вершок. (Гасова лампа)
  • Маленький хлопчик у шапці ходить. (Гвіздок)
  • Ходжу босий, хоч і в чоботях, ходжу на голові, хоч я і на ногах. (Гвіздок у підошві)
  • За лісом-пралісом стоїть Надія з Борисом. (Глиняник і щітка)
  • Сидить котик під лавкою, заївся сметанкою. (Глиняник)
  • Весь час стукотить, людський вік коротить. (Годинник)
  • В один і той же час стоїть, висить, ходить, лежить і каже правду. (Годинник)
  • Іде роками, і все за ним слідом. (Годинник)
  • Крутиться, вертиться, нічого не боїться, ходить весь вік, а не чоловік. (Годинник)
  • Не думає, не гадає, а хвостиком все махає. (Годинник)
  • Не їсть, не п'є, а стоїть та б'є. (Годинник)
  • Не собака, а на цепу, не людина, а ходить. (Годинник)
  • Ніг нема, а ходжу, рота нема, а скажу, коли обідати, коли спати, коли роботу починати. (Годинник)
  • Тик-так, а з місця ніяк. (Годинник)
  • У мене сундучок, в ньому повно шпичачок. Кожна шпичка стежку знає, сундук хвостиком махає. (Годинник)
  • Цока та й цока, побий його морока, кому воно в пригоді, комедія та й годі. (Годинник)
  • Що воно за штука, що цілий вік стука? (Годинник)
  • Дві сестри ідуть, ідуть і нікуди не зайдуть. (Годинникові стрілки)
  • Іде в воду червоний, виходить з води чорний. (Головешка)
  • Був і в кухарів, був я в гончарів, був я у лимарів, упав з лавки, розбився, викинули надвір, і кісток собаки не їдять. (Горщик)
  • Сів пан на коня та поїхав на вогонь. (Горщик)
  • Спереду горб, ззаду горб, ніг нема, а замість голови дірка. (Горщик)
  • Старий отаман всіх годував, як упав, то пропав, ніхто кісток не позбирав. (Горщик)
  • Цеп цепований, мур мурований, а посередині дядько сидить. (Горщик)
  • Стоїть півень у хліві по коліна у крові. (Горщик)
  • Чорновусий козачок по живіт у золото загруз. ()
  • Чорний молодець по коліна в золоті стоїть. (Горщик)
  • Зубате, а не кусається. (Граблі, гребінець)
  • Зуби є, а рота нема. (Граблі, гребінець)
  • Дерев'яний пастух по лісу гуляє. (Гребінцем зачісуються)
  • Ні се, ні те, а кожному потрібне. (Гроші)
  • Живий мертвого торкне, мертвий голос подає. (Гудок)
  • Зійду на міст, потягну за хвіст – воно зареве. (Гудок)
  • Качка крякне, берег дзвякне, збираються дітки до одної матки. (Гудок)
  • Крикнула пташка на все горло, і все міста почуло. (Гудок)
  • У Києві дрова рубають, а на весь світ тріски летять. (Гудок)
  • Дивлюсь не надивлюсь, а все смерті боюсь. (Дзеркало)
  • Дивлюсь, такий, як і я, там хлопчик: брови, очі, ніс і вуха. Ну, то хто з вас відгадає, ще воно за штука? (Дзеркало)
  • Сонце-колонце, посередині живиця, хто не відгадає, той не буде жениться. (Дзеркало)
  • Як відріжеш, то збільшиться, як додаси, то зменшиться. (Дірка в тісті, з якого роблять бублик)
  • Горить, палає і втоми не знає. (Доменна піч)
  • Несуть корито, другим накрито. (Домовина)
  • Хто його має, той його не хоче, хто його купує, тому його не треба, а кому йога треба, той не знає за нього. (Домовина)
  • Крута гора, що крок, то кора. (Драбина)
  • Що це за дорога? Вгору іде похило, що не крок, то ярок. (Драбина)
  • Встане – вища коня, а ляже – нижча кота. (Дуга)
  • Через море куций хвіст. (Дужка відра)
  • По дроту ходить, пітьму розгонить. (Електрика)
  • Висить груша, а не з'їсти. (Електролампочка)
  • Повний засічок червоних яєчок. (Жар)
  • Повний хлів червоних корів, чорна прийде, всіх вижене. (Жар і коцюба)
  • Повен хлів червоного товару, прийде мати, і давай всі тікати. (Жар і коцюба)
  • Чорна циганка по золоту скаче. (Жар і коцюба)
  • Країна без будинків, місто без людей, море без води, ліс без дерев. Що це таке? (Карта географічна)
  • Не п'є, не їсть, а веселий, як гість. (Картина)
  • Стоять коні на припоні, не п'ють, не їдять, а веселі стоять. (Картина)
  • Без початку, без кінця. (Кільце або яйце)
  • Верто вертосно, хрестів, може, зо сто. (Клубок)
  • Кругле, як м'яч, хвіст має, а за нього не підіймеш. (Клубок)
  • Не рубано, не тесано, на одному місці хрестів двісті. (Клубок)
  • Тисяча доріжок не в один ряд лежать. (Клубок)
  • Біле, а не сніг, не сорочка, а зшита, не поле, а засіяне. (Книжка)
  • Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє. (Книжка)
  • Кожний, скільки хоче, бере, а все лишається. (Книжка)
  • Мовчить, а сто дурнів навчить. (Книжка)
  • Не дерево, а з листочками, не сорочка, а зшита, не чоловік, а розказує. (Книжка)
  • По білому полю чорним маком сіяно. (Книжка)
  • Хто говорить мовчки? (Книжка)
  • Язика не має, а розуму навчає. (Книжка)
  • Чотири брати і всі Кіндрати. (Колеса)
  • Чотири брати біжать, один одного не здоженуть. (Колеса)
  • Серед села стоїть бочка вина. (Колодязь)
  • Чорна труба веде з двора і дивиться в небо. (Комин)
  • В лісі росло, і листя було, тепер носить живе тіло. (Колиска)
  • Без рук, без ніг, кланяється в кожен бік. (Колиска)
  • Під склом сиджу, в один бік гляджу. (Компас)
  • Баран-баранець, повна хата овець. (Коробка з сірниками)
  • Кривий, горбатий, на спині розп'ятий. (Коромисло)
  • Їхав пан капітан, став, дівчину попитав, що за кості лежать, що й собаки не їдять. (Костриця)




Категорія: Мої статті | Додав: Lan64 (27.01.2021)
Переглядів: 1490 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar




Меню сайту

Категорії розділу

Вхід на сайт
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту