Схвалено на засіданні науково-методичної ради Буковинської Малої академії наук учнівської молоді (протокол №4 від 21 лютого 2013 року)
Авторський колектив:
Тріска М.К., Ляшенко С.І., Липованчук Н.С., Прокопець П.Г., Іванійчук Н.Ю., Карнаухова Г.М.
Одним із головних завдань позашкільної освіти, визначених Законом України «Про позашкільну освіту», є створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів. Позашкільний соціум, сформований у системі освітньо-розвиваючої та виховної діяльності позашкільних навчальних закладів, справедливо визнається суспільством ефективним освітньо-соціальним середовищем як для формування життєвої компетентності молоді, так і для виховання майбутньої наукової еліти України.
Серед основних завдань Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року є підготовка молоді до свідомого вибору сфери життєдіяльності; модернізація структури, змісту та організації освіти на засадах компетентнісного підходу, розвивальної педагогіки.
Діяльність Буковинської Малої академії наук учнівської молоді орієнтована на роботу з інтелектуально обдарованими дітьми та учнівською молоддю, адже саме пошуково-дослідницький напрям є одним із ключових у позашкільній освіті.
У цьому навчальному закладі досліджуються питання творчого розвитку інтелектуально обдарованої особистості, формуються творчі здібності засобами пошукової, дослідницько-експериментальної та винахідницької діяльності. Розробляються та апробовуються нові освітньо-розвиваючі програми відповідно до трьох рівнів організації дослідницької діяльності учнів. У 2013 році вперше започатковано психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу.
Запропоновані в цьому посібнику матеріали щодо становлення творчої особистості, розвитку її творчих здібностей у процесі навчально-дослідницької роботи, організації психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу, будуть корисними для методистів, вчителів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, науково-педагогічних працівників, для всіх, хто плекає майбутню наукову, творчу еліту нашої держави.
Слухачі БМАНУМ – учасники всеукраїнських та обласних інтелектуальних шкіл у 2013 році
Буковинська Мала академія наук учнівської молоді забезпечує його членам загальний науковий розвиток та сприяє самовизначенню у майбутній професії. Працюючи над дослідницькою роботою у БМАНУМ, учні вчаться працювати з науковою літературою, набувають навичок критичного відбору та аналізу необхідної інформації, виконують наукову, дослідницьку, експериментальну, технічно-творчу роботу. Таким чином, БМАНУМ сприяє розвитку учня як дослідника, а згодом – і науковця.
Основними завданнями закладу є залучення молоді до науково-дослідницької та творчої діяльності, спрямування її уваги на наукові проблеми сьогодення та популяризація досягнень в галузі науки і техніки в Україні та світі.
Підсумком роботи учнів у БМАНУМ є написання науково-дослідницької роботи. Воно відбувається під безпосереднім наглядом наукового та педагогічного керівників, якими можуть бути вчений-науковець, фахівець, вчитель. У процесі спільної роботи над науково-дослідницькою роботою науковий керівник має:
Уміння аналізувати явища навколишнього світу, робити узагальнення та наукові прогнози з’являється не одразу. Щоб виробити навички наукової діяльності, потрібно вчитись. Ще в школі дітей навчають елементів науково-дослідницької діяльності, пропонуючи різні вправи пошукового характеру: порівняти, проаналізувати, зобразити схематично, визначити характерні ознаки, покласифікувати тощо.
Реферат (від лат. Referrаte – доповідати, повідомляти) – 1) короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту книги, статті та ін.; 2) доповідь на будь-яку тему, написана, зроблена на основі критичного огляду літературних та інших джерел. У зв’язку з цим навчальний реферат – це самостійна творча робота, що засвідчує його знання літератури з визначної теми, розуміння основних підходів до вирішення наукової і практичної проблеми, а також відображає власні професійні погляди майбутнього науковця. Написання реферату – це творчий процес, до того ж з’являється чудова нагода для наукового самовираження і самоствердження.
Структура реферату містить такі елементи:
титульна сторінка, план, вступ, основна частина (розділи, пункти і підпункти), висновки, список використаних джерел, додатки.
За змістом реферат може бути аналітичним оглядом історії вивчення питання (що нового вніс той чи інший дослідник) або сучасного її стану, критичним аналізом наукової дискусії (зіставлення різних підходів до вирішення наукової проблеми), а також у вигляді розгорнутої рецензії конкретної наукової роботи.
Послідовно розкривайте всі передбачені планом питання, обґрунтовуйте, пояснюйте основні положення, підкріплюйте їх конкретними прикладами і фактами, формулюйте думки чітко, просто, правильно і недвозначно (щоб і самому було зрозуміло), а також прагніть логічно структурувати текст.
Щоразу треба пам’ятати, що Ваш реферат хтось читатиме і прагнутиме зорієнтуватися в ньому, щоб швидко знайти відповідь на питання, які його цікавлять (заодно уявіть себе на місці такої людини).
Звичайно, робота, яка написана «суцільним текстом» (без заголовків, без абзаців, без виділення шрифтом найважливішої інформації та ін.) не викликатиме в культурного читача захоплення.
У рефераті треба висловлювати своє ставлення до того, що викладається. Всі міркування потрібно аргументувати.
Варто прагнути, щоб виклад матеріалу був виразним і літературно грамотним, уникати повторень і марнослів'я. До того ж необхідно дотримуватися таких загальних правил: у наукових текстах не рекомендується вести мову від першої особи однини (судження краще висловлювати в безособовій формі); при згадуванні в тексті прізвища обов'язково перед ним ставити ініціали; кожний розділ (пункт) починати з нової сторінки; при викладі різних поглядів і наукових положень, цитат, витягів з літератури, необхідно покликатися на використане джерело.
Окрім реферату, учні, які вже розпочали своє дослідження, можуть написати і опублікувати статтю за темою наукової роботи.
Наукова стаття – вид наукової публікації, у якій описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань.
Перелік обов’язкових елементів статті (в тексті статті назви елементів необхідно вказувати!):
Анотація - це стисла характеристики змісту статті, книжки, наукової роботи. Тези – це науково-інформаційний документ, у якому лаконічно відображено гіпотезу, матеріал та результати дослідження. Учні складають тези для участі у науковій конференції або додають їх до учнівських науково-дослідницьких робіт. Тези мають чітко визначену структуру і містять таці інформаційні блоки: обґрунтування актуальності теми, стислий огляд поглядів на проблему, основну гіпотезу, застосовані методи, характеристику матеріалу, лаконічний і чіткий виклад результатів, висновки. Обсяг тез – 1-2 сторінки.
Найповніше результати наукової діяльності фіксує така форма, як науково-дослідницька робота.
Для успішного виконання науково-дослідницької роботи необхідно скласти програму наукового дослідження, яка є чітким розробленим планом процесу вивчення актуальних тем і проблем дослідження, визначення шляхів їх розв'язання, розгляду підходів до дослідження, виконання встановлених завдань та їх апробації.
підготовка та налагодження макетів, моделей, приладів тощо до демонстрації.
Третій етап - захист науково-дослідницької роботи:
- заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт;
- оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни;
- захист науково-дослідницької роботи.
У науково-дослідницькій роботі учня - члена МАН мають бути визначені такі складові:
- тема дослідження - відображає основний зміст наукової роботи і
визначається її кінцевим результатом;
- мета дослідження - кінцевий результат роботи, якого прагне досягти дослідник;
- завдання дослідження - випливають з аналізу ступеня вивченості об'єкта з точки зору поставленої мети і мінімуму питань, вирішення яких необхідне для її досягнення;
- методика дослідження - показує, як слід вирішувати завдання дослідження за кожним пунктом його плану;
- сутність дослідження - встановлення загальних та виявлення індивідуальних характеристик об'єкта, систематизація та обробка даних на основі аналітичного й експериментального досліджень;
- результати дослідження - узагальнення одержаних результатів дослідження й основних закономірних явищ, що вивчаються, в тому числі нових;
- висновки і рекомендації - висновки включають основні результати проведеного дослідження, а рекомендації демонструють шляхи, методи і форми практичного їх використання.
ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ НАУКОВОЇ РОБОТИ
Підготовка роботи проводиться під безпосереднім контролем керівника, яким може бути як вчитель-предметник, так і вчений-науковець.
Керівник надає учневі наукову і методичну допомогу щодо вибору та формулювання теми роботи, підбору наукових джерел, укладання плану виконання роботи, складання календарного графіка роботи, проведення консультацій; систематично контролює хід виконання роботи, вносить в роботу необхідні корективи; оцінює зміст дослідження, робить висновок щодо готовності роботи до захисту.
Вибір теми науково-дослідницької роботи
Будь-яка наукова робота розпочинається з вибору теми і проблеми. Це один із найважливіших етапів підготовки учня до наукової роботи. Він може обрати тему самостійно або за допомогою наукового керівника.
Наукова робота повинна: по-перше, містити елементи новизни - краще обирати тему або зовсім нову, або недостатньо вивчену. Новизна роботи характеризується уточненням окремих понять з огляду на нові наукові дані; новим підходом у дослідженні явища, процесу; вирішенням проблем, які не змогли з'ясувати попередники. По-друге, тема дослідження повинна бути актуальною, тобто, вивчати певну проблему, що випливає з потреб суспільства і вирішення якої може бути досягнуто на основі дослідження. Інакше кажучи, поняття «актуальність» містить корисність і доцільність теми наукової роботи. По-третє, наукова робота повинна бути оригінальною - тобто не повторювати вже існуючі наукові ідеї.
Важливо, щоб слухач обрав тему, яка для нього є особливо цікавою, близькою до його віку і ґрунтується на реальному матеріалі. Недоречно пропонувати слухачеві тему, яка має характер реферату, або такою, що до снаги науковим закладам чи науковцям.
Формулювання назви науково-дослідницької роботи
Конкретність і виваженість роботи повинні відображатись у її назві. Назва має бути місткою та максимально лаконічною, точно визначати тему роботи, відбивати її основну проблематику, свідчити про мету дослідження та її завершеність.
Поради
Назву роботи не можна подавати у формі запитання.
Не доцільно формулювати надто громіздкі та надто короткі назви, тому що вони чітко не визначають проблему. Оптимальна для сприйняття назва перебуває у межах 3-7 компонентів. Відхилення можливі, зважаючи на специфіку галузі наукового дослідження, але не бажані, бо вони ускладнюють діалог автора й адресата.
У назві роботи слід уникати образності, бо вона має зовсім інші функції в науковому стилі.
Не бажані назви робіт, побудовані з двох частин за принципом родово-видових взаємин.
Не придатні й назви, утворені як перелік проблем.
Відсутність конкретики у назві роботи унеможливлює її написання.
Недоречними є назви, що починаються словами: «До питання...», «Деякі проблеми...», «Особливості...», «З історії...», «Про...», «Дослідження...», «Питання...», «Вивчення...».
Назва не повинна містити алогізмів та мовних недоречностей («Контролюючі програми по темі: раціональні дроби та їх властивості»).
Не треба перевантажувати назву іноземними словами, якщо без них можна обійтися.
Небажаними є назви, позбавлені точних і вмотивованих термінів.
Осмислення проблеми дослідження
Осмислення проблеми дослідження передбачає глибоке вивчення та аналіз її стану з використанням науково-технічної літератури й інших джерел інформації, визначення шляхів її розв'язання зважаючи на вже відомі результати і практичний запит.
Виділення об'єкта і предмета дослідження
Важливими компонентами проблеми дослідження є об'єкт і предмет дослідження.
Для вирішення конкретної проблеми необхідно одержати знання про типові для неї сторони, зв'язки, відношення, які є результатом протиріч і які породжують саму проблему. У зв'язку з цим виділяють об'єкт і предмет дослідження.
Під об'єктом у науці розуміють явище, фізичний процес, конструкцію, технологічний процес тощо, тобто те, що вивчають, досліджують, удосконалюють, розробляють.
Конкретні напрями дослідження об'єкта становлять предмет дослідження.
Під предметом дослідження розуміють окремі сторони, якості і відносини об'єкта, того чи іншого явища, процесу, які необхідно дослідити.
Визначення мети і завдання наукової роботи
Мета формулюється після визначення об'єкта і предмета дослідження.
Мета наукової роботи - це запланований результат, який має бути відображений у висновках наукової роботи. Мета роботи конкретизується у завданнях - вона передбачає одержання кінцевих результатів, що формулюються у вигляді низки конкретних завдань, адже опис їх виконання має становити зміст розділів наукової роботи. Сформульовані завдання мають розкривати зміст теми наукової роботи.
Таким чином, мета дослідження може трактуватися як стратегія всієї наукової роботи, а завдання - як тактика для досягненні цієї мети.
Поради
Мета має формулюватись максимально логічно, повно.
Бажано вживати такі мовні конструкції: «Мета роботи полягає у...», «Метою наукової роботи передбачено...», «...цим визначається мета наукової роботи».
Завдання повинні бути чітко визначені й розташовані у такий спосіб, щоб кожне із завдань логічно випливало з попереднього.
Кожне положення подається з абзацу, з нумерацією або без неї.
Положення повинне розпочинатися одним із дієслів: виявити, з'ясувати, описати, визначити, встановити, здійснити, сформулювати, висвітлити, показати тощо.
Визначення методів наукового дослідження
Методи дослідження - це науковий інструментарій для аналізу фактичного матеріалу і реалізації поставленої в роботі мети. Методика досліджень містить опис сукупності методів, прийомів і засобів, які використовують для дослідження явища або процесу. Вона дає відповідь на запитання: у які способи проводиться дослідження.
Вибір методів і методик аналізу фактичного матеріалу повинен відповідати об'єкту і завданню дослідження. Від цього залежить успіх наукової роботи. Кожна галузь знань має власну, специфічну систему методів і методик аналізу, з якими учнів мають ознайомити наукові керівники.
Найпоширенішими в наукових дослідженнях з техніки є такі методи:
- описові - методи, за допомогою яких проводиться аналіз фактичного матеріалу, його систематизація;
- теоретичні - методи досліджень, спрямовані на одержання необхідної інформації шляхом складання узагальнених уявлень про об'єкт дослідження;
- аналітичні - методи, за яких вивчення об'єкта дослідження проводиться шляхом поділу його на складові частини;
- емпіричні - методи досліджень, спрямовані на одержання необхідної інформації шляхом досліду. Питання доцільності використання того чи іншого методу в кожному конкретному дослідженні вирішують залежно від його змісту. Розглянемо деякі методи наукового дослідження:
- синтез - вивчення об'єкта дослідження у взаємозв'язку його частин;
- індукція - дослідження об'єкта від часткового до загального висновку, від окремих чинників до узагальнень;
- абстракція - відволікання від несуттєвих сторін розглядуваного явища з метою виявлення загальніших, основних рис об'єкта дослідження;
- спостереження - цілеспрямоване сприйняття явища, що вивчається, з метою одержання дослідницької інформації. Спостереження найчастіше використовують у дослідженнях як основний прийом отримання первинної інформації. За його допомогою не можна повною мірою виявити мотив діяльності, хід думки, величину інтелектуального й фізичного напруження, тобто, внутрішнє виявлення явищ, їхніх джерел. Ефективність цього методу, його різних прийомів залежить від поєднання з іншими методами дослідження. Спостереження як метод дослідження використовують з розвідувальною метою, для коригування теми дослідження;
- порівняння - процес зіставлення предметів або явищ дійсності задля встановлення їх схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам дослідження;
- узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності. Найпростіші узагальнення полягають в об'єднанні, групуванні об'єктів на основі окремої ознаки;
- вимірювання - це процедура визначення числового значення певної
величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в
тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об'єкт;
- метод експертних оцінок - визначення певних величин, необхідних для оцінки досліджуваного питання, групою експертів шляхом опитування. Використовується для отримання змінних емпіричних даних;
- моделювання - це вивчення певних властивостей об'єкта дослідження на його моделях;
- експеримент - перевірка нововведень за допомогою окремих експериментальних груп та експериментальних ситуацій. Експеримент у науково-дослідній роботі є специфічним методом дослідження. По-перше, в ході експерименту використовують різноманітні методи і прийоми наукового дослідження (усне та письмове опитування, спостереження, тести тощо); по-друге, експеримент є засобом забезпечення перевірки висновків, ефективності впроваджуваних моделей, схем, методик, програм, різних нововведень у саму практику, а також коригування умов для їхньої реалізації.
У науковому дослідженні виділяють кілька основних видів експерименту:
- природний, який проводять у звичайних умовах функціонування
об'єкта;
- лабораторний, коли створюють особливі, спеціальні («чисті») умови
для його проведення.
За структурою вияву результативності виділяють експерименти:
- лінійний, під час якого аналізу піддають одну й ту саму групу, яка є одночасно контрольною та експериментальною (результати порівнюють за контрольними характеристиками з огляду на первісний стан до початку експерименту і після його завершення);
- паралельний, під час якого аналізують одночасно дві групи: контрольну та експериментальну. Склад груп за основними характеристиками ідентичний, але експериментальна група включається в експериментальну ситуацію, а контрольна група функціонує у звичайних умовах. Після закінчення експерименту, порівнюючи контрольні характеристики обох груп, доходять висновку про його результативність.
Складання програми, плану та графіка виконання роботи
Для успішного і своєчасного виконання всієї програми науково-дослідницької роботи учень повинен скласти план, що є схемою дослідження. У ньому потрібно розписати всі етапи роботи - від процесу підготовки до її захисту. Слухач повинен узгодити цей план зі своїм керівником.
Від точності формулювань пунктів плану багато в чому залежить успіх роботи: нечіткі та неконкретні формулювання відволікають від основної теми, а зайва деталізація звужує тему.
Виконання теоретичної частини наукової роботи
У процесі виконання теоретичної частини науково-дослідницької роботи учень повинен науково обґрунтувати свою концепцію вирішення досліджуваної проблеми.
Зміст теоретичної частини роботи
Теоретична частина наукової роботи передбачає:
- обґрунтування вибору теми наукової роботи, її доцільність;
- визначення завдання наукової роботи;
- здійснення наукового пошуку (вивчення історії питання, ситуації, поглядів, уявлень, припущень, гіпотез), аналіз рівня вивчення проблеми та її стану на момент дослідження;
- огляд літератури за тематикою наукової роботи, вибір необхідної інформації, яку буде покладено в основу наукової роботи і складання бібліографії;
- аналіз одержаного наукового матеріалу - представлення критичного огляду різних точок зору і прийняття конкретного рішення щодо розв'язання досліджуваної проблеми;
- визначення актуальності, ступеня новизни ідеї, наукової та економічної доцільності, соціальної і господарської значущості теми дослідження;
- обґрунтування вибору предмета й об'єкта дослідження;
- вибір методики дослідження;
- формування списку використаної літератури.
У теоретичній частині також проводять математичні розрахунки, які слугують фундаментальною базою для перевірки або підтвердження власної концепції.
Опрацювання наукових джерел за темою дослідження
Опрацювання наукових джерел передбачає ознайомлення з літературою та іншими джерелами для одержання уявлення про рівень вивчення проблеми, передбаченої для дослідження. Вивчити ту чи іншу тему, її проблеми та знайти оптимальні шляхи розв'язання цих проблем можливо лише на підставі матеріалів з різних джерел. Це літературні, документальні, архівні продукти людської діяльності, передовий досвід, суспільна думка з питань, що цікавлять дослідника, тощо.
Якісно провести дослідну роботу - це означає, передусім, вивчити й проаналізувати раніше опубліковані роботи за темою дослідження. Результати досліджень із різних наук і галузей життєдіяльності відображені у різних видах наукових робіт: монографіях, наукових статтях, тезах, рефератах, дисертаціях, наукових доповідях і звітах.
Кожне джерело інформації по-своєму важливе. Методичною основою роботи є праці вчених і фахівців. Монографії і статті дають змогу глибоко проаналізувати суть і причиново-наслідкові зв'язки явищ, що вивчаються. У статистичних збірках і довідниках можна знайти необхідні факти і цифри, які підтверджують ті чи інші теоретичні положення та висновки.
Опрацювавши конкретну літературу, учень одержує загальне уявлення про місце і значення вибраної теми дослідження.
Знайти літературу допоможуть систематичні та алфавітні каталоги, бібліографічні покажчики, реферативні наукові журнали тощо.
Для пошуку необхідних матеріалів можна використовувати Інтернет. Він особливо може знадобитися, коли потрібно знайти конкретні розв'язання, подібні до тих, що вирішуються у дослідженні.
Зібраний і прочитаний літературний матеріал необхідно належним чином обробити. Існує кілька способів обробки літературного матеріалу: анотування, тезування, конспектування, реферування, цитування.
Поради
Для загального ознайомлення зі змістом джерела необхідно:
- прочитати титульну сторінку: прізвище автора, заголовок, рік видання;
- прочитати анотацію (стислу інформацію про цю книжку), вміщену на зворотному боці титульної сторінки;
- уважно ознайомитись зі змістом книжки;
- прочитати передмову або вступ. Під час читання:
- звернути увагу на назви окремих розділів, частин, параграфів;
- вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами (розрядкою, курсивом, напівжирним тощо);
- з'ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;
- уважно читати посилання (вони позначаються зірочкою або цифрою) і пояснення (внизу сторінки).
Для засвоєння змісту прочитаного необхідно поділити прочитаний матеріал на частини й виділити в них найголовніше.
Добір фактичного наукового матеріалу
Фактичний матеріал найчастіше збирають паралельно з опрацюванням наукової літератури. Основними джерелами матеріалу для наукових робіт технічного напряму є наукова і технічна література, технічні описи оригінальних принципових схем, пристроїв, приладів, технологічних процесів тощо, відомості Інтернету. Комбінування використаних джерел різних типів посилює достовірність одержаних результатів. Для всіх досліджень важливо, щоб джерела точно відповідали поставленим завданням і співвідносилися з темою наукової роботи.
Збирання інформації за темою необхідно поєднати з аналізом прочитаного. Тому, працюючи з науковою літературою, потрібно не лише робити виписки у вигляді цитат (із детальним зазначенням джерела), конспектувати, а й на окремих аркушах записувати власні думки, що виникають під час опрацювання літератури (це полегшує написання тексту наукової роботи).
Фактичний матеріал найзручніше записувати на окремих картках із обов'язковим зазначенням джерела (назва твору, журналу, газети, словника і сторінки тощо). Записаний на картках матеріал зручно аналізувати, класифікувати.
Наукові міркування повинні ґрунтуватись на конкретному аналізі фактичного матеріалу. Необхідно пам'ятати, що робота не повинна носити абстрактний характер. Не слід допускати безсистемного нагромадження фактів без їх достатнього критичного осмислення та узагальнення.
У процесі аналізу й узагальнення матеріалу слід дотримуватися наукової етики. Тому не можна перекручувати факти, висувати безпідставні ідеї, чужі думки видавати за власні. Кожну цитату, кожну авторську думку дослідників, що були використані у тексті наукової роботи, обов'язково слід супроводжувати посиланням на джерело. Цитування не повинне бути ані надмірним, ані недостатнім, позаяк і те, й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу.
Складання бібліографії
Культура науково-технічної роботи полягає не лише в умінні швидко читати, а й у набутті навичок оперативного пошуку інформації за темою дослідження. Тому робота з книжкою є невід'ємним умінням у науковій роботі. Щоб продуктивно займатися науковою роботою, необхідно вивчити опубліковані роботи за темою дослідження. Як правило, дослідник передусім звертається до науково-літературних джерел, які зберігаються в бібліотеках. Загальну орієнтацію в їх виборі можуть дати різноманітні бібліографічні видання. Вони містять інформацію щодо конкретних галузей знань, тем, видів діяльності. До таких видань належать довідники, енциклопедії, словники, книжкові літописи.
Особливий інтерес для тих, хто включився у науковий процес, становлять енциклопедії та енциклопедичні словники, в яких подається стисла, але повна інформація щодо питань, які цікавлять юного дослідника, наводяться конкретні визначення, розкривається діяльність вчених. Але треба пам'ятати, що дані бібліографічних видань можуть слугувати лише загальним орієнтиром, що допомагає ознайомленню з тією проблемою, яку ми починаємо вивчати.
Робота з каталогами
Надійним джерелом пошуку спеціальної літератури, путівниками фонду книжок, що зберігаються у бібліотеках, є книжкові каталоги та каталоги періодичних видань (статей, журналів, газет). За своїм призначенням і видами вони бувають різноманітні.
Правила оформлення бібліографічного опису
Культура наукової праці допускає не лише оперативний пошук потрібної нам книжки, а й правильне оформлення її бібліографічного опису. Не можна приблизно визначати літературу за назвою, прізвищем автора. В описі книжки має бути точність відповідно до вихідних даних, до яких належать: прізвище та ініціали автора (авторів), назва книжки, місце, видавництво, рік видання, обсяг книжки.
Пошук інформації в Інтернеті
У мережі Інтернет зберігаються мільйони WEB-сторінок з різноманітною інформацією. Під час звичайного пошуку можна одержати список із кількома тисячами WEB-сторінок, які містять текст, зазначений для пошуку. Тому треба детально описати об'єкт пошуку.
Пошук інформації проводять за допомогою серверів пошуку і форми, до якої вводять потрібні критерії.
Поради
Вибирайте з тексту необхідний матеріал і виписуйте його на картки у такому вигляді: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назву твору, видавництво і місце видання, розділ книжки чи том, сторінка.
Чужі слова треба наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх із контексту. Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставлять три крапки (...).
Цитати у вигляді самостійного речення оформлюють за правилами пунктуації в разі прямої мови; якщо цитата с складовою частиною думки того, хто пише, вона береться в лапки і пишеться з малої букви.
На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати їй короткий заголовок, тобто одним чи кількома словами передати основний зміст цитованого тексту.
Аналіз одержаного наукового матеріалу
Аналіз одержаного результату передбачає:
- обґрунтування вибору теми наукової роботи;
- визначення доцільності наукової роботи (актуальність, новизна ідеї,
науковість, економічна доцільність, соціальна та господарська значимість);
- аналіз рівня розробки проблеми та її стану на момент дослідження;
- визначення ступеня новизни теми дослідження;
- обґрунтування вибору предмета й об'єкта дослідження;
- вибір методик дослідження.
Виконання практичної частини наукової роботи
У цій частині автор завершує виконання вибраної ним роботи. Це може бути розробка та виготовлення певної конструкції, технологічної лінії тощо або проведення наукового дослідження, експерименту.
Зміст практичної роботи
Практична частина роботи передбачає:
- постановку завдання на практичне дослідження, експеримент, розробку конструкції тощо;
- визначення матеріального забезпечення практичної роботи;
- практичне виконання дослідження, експерименту, пошуку, розробки тощо;
- обробку та аналіз одержаних результатів (аналітичні дослідження та математичні розрахунки);
- виконання необхідного графічного та ілюстративного матеріалу;
- підбиття підсумків проведеної наукової роботи (аналіз одержаних результатів, оцінка й обґрунтування досягнення поставленої мети, правильність постановки завдання та шляхи його вирішення);
- написання і друкування тексту наукової роботи, тез до неї і доповіді для захисту;
- виготовлення та налагодження конструкцій, діючих моделей, приладів, макетів і підготовку їх до демонстрації під час захисту;
- виготовлення демонстраційного матеріалу (креслення, плакати, схеми, зразки, макети, комп'ютерні програми тощо).
Проведення експерименту
Експеримент складається з кількох етапів:
- підготовчий етап, який містить: вибір теми дослідження, ознайомлення з нею, розробку програми дослідження (мета, завдання,
осмислення проблеми, об'єкт, предмет, джерела, методи, новизна), аналіз стану досліджуваної теми, визначення нововведень як результату
дослідження, добір експериментальних об'єктів (груп, місця, умов), визначення виду, тривалості експерименту, контрольних і факторних
характеристик, вибір методів і конкретних прийомів для вивчення початкового і заключного стану експериментальних об'єктів;
- проведення експерименту: на цьому етапі досліджується і фіксується початковий стан експериментальних об'єктів, умов, у яких вони функціонують, введення факторних впливів (нових прийомів дій, методів, програм тощо) на зміну контрольних характеристик експериментальних об'єктів; досліджується і фіксується кінцевий стан експериментальних об'єктів;
- оформлення підсумків експерименту: опис результатів експерименту за кінцевим станом контрольних характеристик експериментальних об'єктів; аналіз умов, факторних впливів у здійсненні експерименту, виділення з них найефективніших, формулювання пропозицій і рекомендацій щодо досконалості досліджуваної практики, впровадження експериментальних нововведень (моделей, пристроїв, приладів тощо) у сфері діяльності.
Захист науково-дослідницької роботи
Захист науково-дослідницької роботи - кінцевий етап виконання наукових робіт учнів у системі МАН. Це процедура оприлюднення основних результатів досліджень, яка може відбуватись під час підсумкового заняття гуртка, наукової конференції, конкурсу-захисту. Усі учасники заходу, а також усі присутні можуть виступати як опоненти.
Для доповіді кожному учасникові заходу надається певна кількість хвилин, наприклад під час Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України надається до 10 хвилин. За цей час необхідно викласти зміст своєї доповіді та продемонструвати роботу діючих експонатів. Решта визначеного для захисту часу відводиться відповідям на запитання і веденню дискусії.
Захист наукової роботи складається з двох етапів: підготовка до захисту та власне захист.
Підготовка до захисту
Підготовка до захисту включає написання тексту доповіді, складання сценарію захисту, підготовку наочного матеріалу та діючих макетів, моделей, приладів тощо.
Написання тексту доповіді
Доповідь повинна містити таку інформацію:
- мета, яку було поставлено перед початком роботи;
- шляхи розв'язання цієї мети;
- результати, досягнуті в результаті виконання роботи;
- аналіз результатів і висновки.
Складання сценарію захисту
Одна з важливих проблем під час захисту роботи - композиційне оформлення майбутньої промови. Воно може містити такі елементи композиції:
- привітання;
- оголошення теми доповіді та завдання наукової роботи;
- викладення матеріалу;
- використання наочного матеріалу;
- демонстрація роботи приладів, пристроїв, макетів;
- відповіді на запитання;
- прощання.
Підготовка експонатів до демонстрації
До захисту допускаються завершені діючі конструкції, які відповідають вимогам дизайну та ергономіки.
Підготовка наочного матеріалу
Наочний матеріал (схеми, графіки, діаграми, плакати, малюнки, світлини, діафільми, слайди) повинні відповідати вимогам державних стандартів.
Поради
Доповідь має бути короткою і чіткою. Завдання доповідача - переконати учнів і довести свої головні тези. Для вирішення поставленої мети добре подумайте над таким: якою ви бачите структуру виступу; які думки та почуття ви хочете збурити у слухачів; які прийоми залучення уваги слухачів ви використаєте у своїй промові (риторичні запитання, зіставлення фактів, інтонаційні засоби, демонстрація роботи приладів, пристроїв, діючих макетів, технологічних ліній).
Готуючи доповідь, пам'ятайте, що її обсяг має становити 4-5 сторінок друкованого тексту з міжрядковим інтервалом 1,5.
Публічний захист
Публічний захист є завершальним етапом виконання науково-дослідницької роботи. Він складається з:
- виступу автора з доповіддю;
- його відповідей на запитання членів журі та слухачів;
- ведення автором дискусії за темою наукової роботи.
Критерії оцінювання наукових досліджень учнів під час конкурсу-захисту наукової такі:
1. Аргументованість вибору теми і методів дослідження.
2. Ступінь самостійності і особистий внесок автора в роботу.
3. Чіткість і логічність, послідовність і грамотність викладення матеріалу.
4. Кваліфіковане ведення дискусії (вичерпність відповідей і змістовність заданих запитань). Культура мовлення, вільне володіння матеріалом.
НАПИСАННЯ РУКОПИСУ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Вимоги до написання науково-дослідницької роботи
Тематика науково-дослідних та експериментальних робіт не обмежується. Розглядаються як авторські роботи, так і ті, в яких достовірність наведених результатів і можливість їх опублікування засвідчені науковими керівниками.
Роботи, тема та зміст яких не відповідають профілю секції, до участі в конкурсі не допускаються.
Кожна робота повинна ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі і містити посилання на відповідну літературу та її перелік, а також відображати власну думку автора.
Наукова робота в жодному разі не має перетворюватись на просте переписування окремих сторінок з літератури, рекомендованої науковим керівником.
Зміст наукової роботи необхідно викладати стисло, аргументовано. У роботі слід уникати бездоказових тверджень.
Назва наукової роботи повинна бути лаконічною, стислою, відповідати суті наукової проблеми (завдання), що розв'язується, вказувати на мету дослідження та його завершеність. У назві не слід використовувати ускладнену термінологію.
Під час оформлення результатів наукової роботи необхідно посилатися на авторів і джерела, з яких використано окремий матеріал. У разі використання запозичених матеріалів з наукових праць і досліджень без посилання на їх авторів науково-дослідницьку роботу знімають з конкурсу-захисту.
Наукова робота обов'язково повинна містити оцінки та рецензії фахівців (досвідчених вчителів, науковців, фахівців певної галузі).
Роботи на конкурс подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису у твердій обкладинці, обсяг якого не має перевищувати 20 друкованих сторінок. Сторінки переліку використаної літератури, додатків і додаткового матеріалу до загальної кількості сторінок наукової роботи не включаються.
До кожної роботи додаються тези. Науково-дослідницькі роботи та тези подаються на конкурс у друкованому та електронному вигляді. Обов'язковими є рецензія керівника наукової роботи та відгуки фахівців.
Рукопис наукової роботи виконують у двох примірниках.
Структура рукопису наукової роботи
Науково-дослідницька робота має бути побудована за певною структурою, основними її елементами є:
- титульний аркуш;
- тези;
- зміст роботи;
- перелік скорочень та умовних позначень;
- вступ;
- основна частина, яка складається з розділів, підрозділів, що містять за змістом: науково-теоретичне забезпечення роботи; практичну роботу (дослідницьку, експериментальну, конструкторську); висновки; список використаних джерел; додатки.
Зміст складових наукової роботи
Титульний аркуш
Титульний аркуш - це перша сторінка роботи, що заповнюється за певним зразком.
Тези
У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.
У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім'я, по батькові автора; назва територіального відділення МАН; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім'я, по батькові, посада (за наявності науковий ступень, вчене звання) наукового керівника.
Зміст
У змісті визначається структура або план роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх структурних компонентів роботи: вступу, переліку умовних скорочень, розділів та підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Обсяг змісту - 1-2 сторінки.
Скорочення та умовні позначення
У цій частині за потреби подається перелік умовних скорочень службових слів, абревіатур, позначень, символів, одиниць вимірювання, термінів, які зустрічаються у тексті. Обсяг частини - 1 сторінка.
Вступ
У вступі обґрунтовується актуальність, новизна, мета, завдання дослідження, особистий внесок в роботу, корисність і доцільність розробки, проблеми для сучасної науки або практики. Зазначаються мало або зовсім не досліджені питання з проблеми, викладається власна точка зору, ступінь особистого авторського внеску в її розвиток. У вступі автор повинен:
- обґрунтувати вибір теми наукової роботи, її актуальність, корисність;
- окреслити перспективність роботи;
- зазначити наукову, економічну або господарську цінність;
- визначити мету, яку автор поставив перед собою;
- зазначити завдання, які він вирішуватиме у процесі виконання роботи;
- визначити методи їх виконання;
- визначити ступінь науковості роботи.
Під час обгрунтування поставлених завдань головним є визначення актуальності, оригінальності, науковості, новизни.
Поняття «актуальність» вміщує корисність і доцільність розробки теми наукової роботи. Твердження про потребу конкретного дослідження внаслідок невивченості якогось питання чи різноманітності поглядів на нього не є переконливим. Визначаючи актуальність наукової роботи, доцільно вводити в текст за допомогою своєрідних коментувальних речень таку інформацію: точно показати ступінь внеску в розробку конкретної проблеми автора і всіх, хто займався нею раніше.
Новизну отриманих результатів необхідно аналітично довести, тобто зазначити їх відмінність від результатів, які були відомі раніше.
Новизна роботи може характеризуватись кількома чинниками:
- у роботі уточнюються окремі поняття з огляду на нові наукові дані;
- пропонується новий підхід у дослідженні якогось явища, тобто, розглядається істотно нова методика;
- вирішуються проблеми, яких не могли з'ясувати попередники.
Мета дослідження - це запланований результат, який має бути відображений у висновках наукової роботи. Мету наукової роботи потрібно формулювати максимально логічно, повно. Бажано вживати такі конструкції; «Мета роботи полягає у...», «Метою наукової роботи передбачено...», «...цим визначається мета наукової роботи».
Завдання наукової роботи зручніше подавати з абзацу і розпочинати одним із дієслів з такого синонімічного ряду: виявити, описати, визначити, встановити, здійснити, сформулювати, висвітлити, показати тощо. Обсяг вступу - 2-3 сторінки.
Основна частина наукової роботи
Основна частина передбачає безпосередній виклад одержаних результатів.Особливе значення в ній належить лаконічності, точності заголовків, логічності, доступності матеріалу. Основна частина роботи має містити дві складові: теоретичну та практичну частини наукової роботи. Зміст науково-дослідницької роботи залежить від виду роботи. Це може бути теоретичне дослідження, виконання технічного експерименту та конструкторська робота тощо.
Теоретична частина наукової роботи
У цій частині автор повинен проаналізувати огляд наукової літератури і виконати науковий пошук за проблемою, скласти історичну довідку розвитку об'єкта дослідження, зробити аналіз стану проблеми на момент дослідження, виявити позитивні й негативні сторони різних варіантів об'єкта дослідження (явища, розробки, зразка конструкції, технології, фізичного процесу тощо), порівняти їх якості та зробити вибір варіанта для дослідження, визначити ступінь новизни та науковості вибраного об'єкта дослідження, обґрунтувати методи дослідження, провести необхідні теоретичні та математичні розрахунки, визначити особистий підхід до вирішення проблеми.
У теоретичній частині подається критичний огляд різних точок зору на проблему, викладених у науковій літературі, та обґрунтування власної точки зору на проблему, висувається власна концепція її вирішення.
Дослідницька та експериментальна наукові роботи.
У теоретичній частині роботи дослідницького та експериментального напрямів подаються:
- обґрунтування вибору теми наукової роботи, мета, завдання і методи дослідження;
- обґрунтування вибору предмета і об'єкта дослідження;
- аналіз рівня розробки проблеми та її стану на момент дослідження;
- аналіз одержаного наукового матеріалу та критичний огляд різних точок зору;
- обґрунтування актуальності, ступеня новизни ідеї, наукової і економічної доцільності, соціальної та господарської значущості предмета дослідження;
- конкретний підхід до розв'язання проблеми;
- математичні розрахунки як фундаментальна база для перевірки або підтвердження власної концепції.
Конструкторська робота
У теоретичній частині конструкторської роботи подаються:
- критичний огляд різних варіантів конструкції, що існують;
- обгрунтування вибору предмета конструювання;
- обґрунтування актуальності, ступеня новизни конструкції, економічної доцільності, соціальної та господарської значущості;
- прийняття конкретного рішення на конструювання;
- розробка технічного проекту.
Практична частина наукової роботи
Практична робота може бути виконана у вигляді розробки та виготовлення конструкції або технології, проведення експерименту чи наукового дослідження.
Дослідницька робота
Практична частина дослідницької роботи передбачає:
- постановку завдання на дослідження;
- складання плану роботи;
- вибір методики проведення дослідження;
- безпосереднє виконання дослідження;
- обробку та аналіз одержаних результатів (аналітичне дослідження, математичні розрахунки тощо);
- оформлення результатів дослідження (складання таблиць, графіків, діаграм; виготовлення креслень, фотографій, малюнків тощо);
- підбиття підсумку проведеної роботи (оцінка досягнення поставленого завдання та одержаних результатів, правильність постановки завдання і шляхи його вирішення);
- написання і друкування текстів наукової роботи, тез до неї та доповіді для захисту;
- підготовку демонстраційного матеріалу (креслення, плакати, схеми,
зразки, макети, комп'ютерні програми тощо).
Експериментальна робота
Практична частина експериментальної роботи передбачає:
- постановку завдання на виконання роботи;
- визначення методики дослідження;
- визначення складу та обсягу матеріального забезпечення виконання завдання;
- складання плану роботи і технологічної схеми експерименту;
- безпосереднє виконання роботи (вимірювання параметрів, аналіз процесів та фізичних явищ, виконання математичних розрахунків тощо);
- оформлення результатів дослідження (складання таблиць, графіків, діаграм, виготовлення креслень, фотографій, малюнків тощо);
- підбиття підсумку проведеної роботи (оцінка досягнення поставленого завдання та одержаних результатів, правильність постановки завдання і шляхи його вирішення);
- написання і друкування текстів наукової роботи, тез до неї і доповіді для захисту;
- підготовку демонстраційного матеріалу (креслення, плакати, схеми, зразки, макети, комп'ютерні програми тощо).
Конструкторська робота
Практична частина конструкторської роботи передбачає:
- постановку завдання на конструювання;
- визначення матеріального забезпечення практичної роботи;
- практичне виготовлення та налагодження конструкції;
- обробку й аналіз одержаних результатів;
- підбиття підсумків проведеної наукової роботи (оцінка та обґрунтування досягнення поставленої мети й одержаних результатів,
правильність постановки завдання та шляхи його вирішення, результати випробовування та експлуатації конструкції);
- складання технічної документації на конструкцію;
- виконання необхідного графічного та ілюстративного матеріалу;
- написання та підготовка тексту наукової роботи, тез і доповіді для захисту;
- підготовку демонстраційного матеріалу до захисту (креслення, плакати, зразки, макети, комп'ютерні програми тощо);
- підготовку конструкції до демонстрації.
Склад технічної документації:
- технічний опис:
-повна назва конструкції;
-призначення;
-технічні характеристики;
-опис конструкції;
- опис роботи конструкції;
- ілюстративний матеріал (фотографії або малюнки загального виду конструкції, окремих її вузлів та блоків тощо);
- креслення:
-структурної схеми;
-схеми принципової електричної (кінематичної, гідравлічної тощо);
-схеми з'єднань вузлів (блоків);
- специфікації до схем;
- інструкції: Інструкція з експлуатації конструкції та Інструкція з правил безпеки.
У кожній науковій роботі обов'язково треба зазначати авторський внесок у вирішення проблеми. Обсяг основної частини - 15-20 сторінок.
Висновки
У розділі викладаються основні результати проведеної роботи. При цьому визначаються перспективи і шляхи подальшого розвитку проблеми. Автор повинен: підбити підсумки проведеної роботи; зробити аналіз отриманих результатів; надати свої пропозиції щодо удосконалення приладу; зазначити шляхи подальшого вирішення проблеми, започаткованої в роботі. Обсяг висновків - 2-3 сторінки.
Список використаних джерел
Список використаних джерел і літератури виконують згідно з вимогами державного стандарту до науково-бібліографічного оформлення.
Додатки
Додатки за своєю інформативністю мають особливе значення: вони виконують функцію специфічного коментаря чи інтерпретації результатів виконаної роботи. Додатки слід оформлювати на сторінках, що після списку використаних джерел, при цьому кожен додаток необхідно подавати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, який друкується вгорі (симетрично до тексту) з великої літери.
До додатків належить:
- графічний матеріал (рецензії та відгуки фахівців на наукову роботу, схеми, таблиці, графіки, діаграми, фотографії, малюнки тощо, з демонстраційними програмами);
- допоміжний матеріал (копії друкованих статей автора, копії свідоцтв на раціоналізаторську пропозицію, винахід, відкриття, копії дипломів та свідоцтв за участь у конкурсах, олімпіадах, виставках та інших заходах та інші матеріали за бажанням автора).
Кількість додатків не обмежується.
Написання доповіді до виступу, рецензій, відгуків, тез. Написання доповіді для захисту
Доповідь повинна містити таку інформацію:
- мета, яку було поставлено перед початком роботи;
- шляхи, якими цю мету було розв'язано;
- результати, яких було досягнуто в результаті виконання роботи;
- аналіз результатів і висновки.
Рецензії та відгуки на наукову роботу
Відгук на наукову роботу учня подає його науковий керівник-педагог, в ньому має бути розкрито:
- актуальність теми дослідження та рівень її складності;
- вміння учня працювати з літературними джерелами за темою дослідження, критично їх оцінювати й узагальнювати;
- вміння учня користуватися сучасними методами дослідження;
- ставлення учня до роботи, його організованість і самостійність, творчий підхід та ініціативність під час виконання наукової роботи.
Рецензію на наукову роботу подає фахівець-науковець. Зміст рецензії має відображати результати аналізу й оцінки роботи з таких питань:
- актуальність і складність обраної теми;
- самостійність і повнота викладення матеріалу;
- ступінь обґрунтованості положень дослідження;
- достовірність і новизна наукових тверджень;
- відповідність результатів виконаного дослідження меті та завданням роботи;
- аргументованість висновків;
- можливості впровадження результатів роботи;
- авторський внесок у роботу;
- стиль, грамотність і правильність оформлення тексту рукопису наукової роботи.
Оцінка наукових досліджень і результатів дослідження має бути об'єктивною і відбивати як позитивні, так і негативні аспекти роботи.
Рецензія та відгуки, окрім самого тексту, повинні містити дані про рецензента: прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада, вчене звання, -та його підпис. Рецензія та відгуки засвідчуються печаткою організації, в якій працює рецензент.
Обсяг рецензії – 1-2 сторінки.
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Загальні вимоги
Робота має відповідати правилам оформлення, зазначених у Положенні Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.
Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).
Поля: ліве, верхнє і нижнє -не менше 20 мм, праве -не менше 10 мм.
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.
Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.
Наукова робота пишеться в науковому стилі. Він характерний тим, що в ньому немає місця для емоцій. Він містить свій набір мовних формул (штампів, кліше). Один з них -метатекстові одиниці. Вони вживаються для того, щоб зв'язати частини тексту, допомагають висловити авторську оцінку інформації, зазначають джерело повідомлення тощо.
Виконання окремих елементів тексту
Скорочення та умовні позначення
Скорочення загальних слів у тексті не дозволяється, крім встановлених стандартом: одиниці вимірювання (кг, м, см тощо) і службові слова (стор. -сторінка, ст. -стаття, п. -пункт, табл. -таблиця, мал. -малюнок тощо).
Нумерація
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул здійснюється за новою системою нумерації. Вона базується на використанні арабських цифр, розміщених у певній послідовності.
Нумерація сторінок
Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номера сторінки на ньому не ставлять. На наступних сторінках їх номер ставлять у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Сторінки структурних частин «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ОСНОВНА ЧАСТИНА», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують.
Нумерація розділів
Номер розділу необхідно проставляти після слова «Розділ». Після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкують з нового рядка.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Потім у тому самому рядку йде заголовок підрозділу. Після заголовка підрозділу крапка не ставиться.
Підготовка до виконання наукової роботи
Пункти тексту нумерують у межах підрозділу. Правила нумерації такі самі, як і для підрозділу.
Вибір теми наукової роботи
Нумерація ілюстрацій
