3.Сучасний етап розвитку колективу «Смеречина» та його співпраця з іншими діячами мистецтва України

2000р. – «Смеречина» бере участь у Міжнародному Гуцульському фестивалі у м. Коломия, де отримала Гран-Прі, керівник Валентина Якобуца. Як зазначає І.Дрончук : У даний час основним складом ансамблю керує Валентина Якобуца, а молодшою групою – Марія Симака. Вогонь творчості не згасає, Смеречинська школа працює .ЇЇ пройшло вже близько двох тисяч чоловік. Та тепер не можна сказати, скільки ще вона буде працювати, бо на те потрібні кошти. Костюми зношуються. Деяким по 25 років. Нових нема за що, придбати, а про меценатство годі думати. А так хочеться, щоб школу її виховання тут пройшло ще багато поколінь.

2000-2001рр.- «Смеречина» бере участь у Міжнародному фестивалі фольклору «Буковинські зустрічі» м.Піла, м.Ястрові в Польщі . Участь у міжнародному фестивалі у м.Верховина , де отримали Гран-Прі.

У 2002 році, під керівництвом Валентини Якобуца, ансамбль «Смеречина» був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів як найкращий танцювальний колектив Чернівецької області. Також «Смеречина» бере участь у міжнародному гуцульському фестивалі у м.Косові.

2003р. – участь у міжнародному гуцульському фестивалі у м.Вижниця, де отримала Гран-Прі.

З 2004 року колектив працює під керівництвом Геннадія Звягінцева , який прийняв цю естафету з рук досвідчених попередників .

«Смеречина» приймає участь у звітний концертах Чернівецької області, присвячених Тижню Буковини в м.Києві, в заключному концерті (Палац «Україна»), згідно Указу Президента України «Про оголошення року культури в Україні». «Смеречина»бере участь у ХІУ Міжнародному гуцульському фестивалі у м. Путила де здобули перше місце. Участь у міжнародному фольклорному фестивалі «Буковинські зустрічі» які проходили в м.Чернівці. Останнім здобутком «Смеречини» було право представити Західну Україну на УІ Міжнародному фольклорному фестивалі «Ялта - 2004». Запрошення на фестиваль отримали кращі колективи з 20 країн світу. І дуже високою оцінкою професіоналізму є те, що саме наш народний аматорський ансамблю танцю «Смеречина» був єдиним представником західноукраїнської культури. На всіх заходах «Смеречина» популяризувала традиції та колорит нашого краю. І організаторами, учасниками, гостями та глядачами була проявлена зацікавленість до самобутності, автентичності багатьох номерів ансамблю, який презентував учасникам фестивалю з інших країн диск з виступами «Смеречини» та колоритним зимовим святом «Маланка» відзнятим в с.Виженка Вижницького району, який відображає неповторність нашого краю.

Цього року «Смеречині» виповнилось 40 років з дня присвоєння звання народного аматорського ансамблю танцю «Смеречина». Головний редактор «Вижницькі обрії» зазначає : «Я впевнена мають чим пишатись всі керівники цього дуже відомого в багатьох куточках нашої планети фольклорного ансамблю. І з великою шаною хочеться вклонитись і подякувати ім. усім за роки старань та творчих пошуків. І тому поруч з іменем «Смеречина» завжди будуть імена Галини Левиної, Василя Зінкевича, Валерія Васькова, Валентини Якобуца, які робили все для того , щоб ось уже 40 років під гордим званням народний тішила душу та трембітами будила гори наша «Смеречина». Сподіваємось, що нинішній молодий керівник Геннадій Звягінцев стане гідним послідовником своїх навчителів .

З ювілеєм тебе, «Смеречино», цвіти в своєму танці, як горда лісова красуня з твоїм ім’ям»

1.01.2005 р. «Смеречина» зустрічається з Президентом України В.Ющенком та Президентом Грузії М.Саакашвіллі в м.Яремча. Участь в концерті та прийомі на їх честь.

2005р.- «Смеречина » бере участь у звітному концерті районної Вижницької школи мистецтв . Про цю подію висвітлювали батьки учнів Вижницької школи мистецтв.

Гарна сонячна погода була в неділю, 15 травня. Вижниця наповнилася пахощами каштанів і дитячим сміхом. Діти одягнені святково, прямували в районний будинок народної творчості і дозвілля. Там у них відбувся найважливіший екзамен на майстерність – звітний концерт Вижницької школи мистецтв. Ми батьки переживали разом із дітьми. Але наші переживання були марними. Концерт вдався на славу. Цікавий та різноманітний репертуар представили на розсуд глядачів хори старших класів (керівник Ф.Т.Шпак), оркестр народних інструментів (Н.В.Ткач), духовий оркестр (П.П.Гешко), ансамблі скрипалів (Т.М.Бойчук), бандуристів (О.В.Надвірнянська), хореографічні колективи (І.Ю.Хотимська ). Різні музичні відділи школи були представлені ще й численними сольними номерами.

Але за кожним виконаним твором стоїть важка наполеглива праця викладачів. Ми від щирого серця дякуємо і низько вклоняємось усім викладачам Вижницької школи мистецтв . Творчих здобутків вам і вашим учням!

Звіт школи – це тільки перша частина дійства. У другій – надзвичайно видовищним , піднесеним, позитивно зарядженим був звітний виступ народного аматорського ансамблю танцю «Смеречина»,, виступи якого були переплетені із виступами дитячого танцювального колективу школи. Уже вкотре чарували глядачів танці «Буковинська мозаїка», «Полонинські забави», «Козак» та ін. Відзвітувавши, славний колектив збирається до Туреччини на фольклорний фестиваль. Тож ми бажаємо йому нових творчих злетів.

В травні 2005р. «Смеречина» бере участь у ХХХІІ Міжнародному фестивалі у м.Сілівке, Туреччина. Звягінцев Г.Г. зазначає : «До численних «трофеїв» колективу цього року додалися пам’ятні подарунки та альбом, привезені з 32-го Міжнародного фольклорного фестивалю в місті Сілівке, що в Туреччині, які вручали особисто міністри культури та освіти цієї країни. На фестивалі «Смеречина» представила Україну без офіційної підтримки влади. Навіть я, як керівник колективу, змушений був взяти відпустку за власний рахунок на час фестивалю, що є абсурдним, бо на подібні заходи колективи попадають за системою відбору, і як правило, командируються туди.

У Туреччині колектив радо вітали гості з 20 країн. За словами мера місті Сілівке, він же організатор фестивалю, Байрама Алі Ангела, за час існування фестивалю «Смеречина» - кращий колектив, який доводилось бачити серед гостей. «Смеречина» - відкриття фестивалю. Ми були вражені, що нас після виступів упізнавали на вулицях і в щоденному одязі, і турецька молодь вітала окликами : «Україна – номер 1»

Представники турецької делегації, дізнавшись, що «Смеречина» розпочала 2005-й рік із вітальних виступів на зустрічі Президентів України – Віктора Ющенка та Грузії – Михайла Саакашвілі, яка відбулась напередодні відвідин президентом України Туреччини» , жваво цікавилась подіями в Україні та особистістю Віктора Ющенка зокрема. До речу «смеречина» стала єдиним колективом, про який центральні національні телеканали Терції «TRT» і «канал В» відзняли окрему програму. Ексклюзивний показ її здійснювався на цілу країну.

Хотів би відзначити оригінальність проведення фестивалю. На відміну від традиційного звичайному нашому місті фестивалю хореографічного мистецтва «Перлина Черемошу», де учасники самі оплачують свою участь, а програма не виходить за межі традиційних концертів, турецький фестиваль має більш ніж 20 видів програм, спрямованих як на широке ознайомлення з культурою тюркських народів, так і соціального характеру, зокрема – збір донорської крові . Місто Сілівке знаходилось на відстані 1200 км на південь від Стамбула, у прибережній зоні Середземного моря, що в районі острова Кіпр. Місто, що стоїть на руїнах древнього - грецького поселення, поєднало в собі культури і традиції багатьох народів та вразило нас своєю відвертістю й доброзичливістю. Де б не відбулися концерти – на центральній сцені, перед послами 20 країн, на міських площадках, у звичайній турецькій школі чи елітному вузі – ми всюди відкривали для себе Туреччину з внутрішньої сторони, помітивши чимало спільного в культурах наших країн. Так, в орнаментах, інкрустованих у дереві і художній обробці металу, в технології виконання та узорах спостерігається звичайна нам західноукраїнська культура як наслідок взаємного впливу побутового мистецтва, залишився з часів завойовницьких походів Османської імперії. Чимось подібні українська та турецька національні кухні. Наприклад, смак гуцульської гулянки нагадав нам турецький йогурт.

Під час фестивалю, знайомлячись з с особливостями національних турецьких костюмів, аналізуючи експозиції музейних виставок, ми помітили, що представники окремих регіонів носять звичайні нам гуцульські постоли, жіночі прикраси, сумки бесаги, оздоблені турецькими орнаментами.

«Схід – справа тонка»,- говорить відоме прислів’я, і осягнути його зміст можна тільки опинившись у круговерті такого свята.

Всі учасники колективу були вражені лагідним теплом Середземного моря і незвичайною бірюзою турецьких рік, глибиною історичних коренів країни, замками та насиченістю екскурсійних програм, добродушною східною гостинністю, як відмінністю від європейських фестивалів. Зустрічі, посмішки, численні автографи, фото на пам'ять , подарунки від нових друзів – це тільки маленька частина тих спогадів, які залишилися в серці.

Ми багато говоримо про патріотизм на зібраннях, зустрічах, в побуті, але відчуття гордості за свою країну найсильніше відчувається за її межами, коли з прапором у руках, стоїш на сцені іншої країни, і чуєш, як проголошують ім’я Вітчизни . багаторічне визнання не допускає недбальства… І це – поза політикою. Це в нас самих.»

У жовтні 2005р, «Смеречина» бере участь у Міжнародному фестивалі фольклору «Буковинські зустрічі», м.Чернівці.

У червні 2006р.- «Смеречина» бере участь у Міжнародному фестивалі в м.Ібзітц, Австрія. «Смеречина» бере участь у вечорі пам’яті Івана Миколайчика, якій відбувся в Національному, академічному українському драматичному театрі ім.. І.Франка. Участь в концерті присвяченому 10-ї річниці Конституції України, що проходив в Національній Опері України. В концертах на яких був присутній Президент України, Кабінет Міністрів та делегації з багатьох країн світу, разом зі «Смеречиною» приймали участь 15 кращих колективів України, Національних академічний ансамбль танцю ім..П.Вірського та Національний академічний хор ім.. Г.Вірьовки.

У Вижниці почався шлях у велике мистецтво одного з перших українських професійних вокально- інструментальних ансамблів –«Смерічки», що саме цікаво, що «Смеречина» старша сестра «Смерічки», що саме в один період в одному колективі, тоді ще не такому відомому, народились два в майбутньому величезних символи нашого краю : «Смеречина» і «Смерічка». Так так, свої кроки вони почали одночасно, з однієї сцени, зі спільними мріями та ідеями.

З часом тоді ще «Карпатська смеречина» поділилась на вокальну і хореографічну частини , і пішли вони дорогою життя різними шляхами. Вписуючи великими літерами свої горді імена не в одну сторінку історії, прославляючи нашу землю і переконливо показуючи, вже вкотре, що ми - талановитий народ.

1973 рр.- Василь Зінкевич вибрав пісню, і разом з Назарієм Яремчуком починають свій шлях в «Смерічці»

Цей вокально - інструментальний ансамбль із Вижниці не потребує особливого представлення. Колектив, що за дванадцять років перетворився із аматорського у широковідомий професійний, знаний далеко за межами не тільки області, а й республіки. Саме він дав довге естрадне життя популярним і нині пісням «Червона рута» і «Водограй» В.Івасюка, «Останній лист» В.Громцева, «У Карпатах ходить осінь» Л.Дутківського .

Нещодавно чернівчани мали змогу познайомитися з новою програмою «Смерічки», яка ще раз засвідчила високу майстерність колективу, його вірність своїм кращим традиціям .Так, у виконанні незмінного соліста ансамблю заслуженого артиста УРСР Назарія Яремчука знову звучать пісні, що принесли «Смерічці» славу і визнання. Що ж до нових творів, то вони традиційно майже всі народжені на Буковині. Серед них – «Ходить березень» А.Кушніренка, «Краю мій», «Матіоли», «Зачаруй», «Гол- футбол» Л.Дутківського. Особливу увагу привертають пісні молодих чернівецьких композиторів П.Дворського «маки для сина», «Стожари»,та В.Морозова «Люба Інно». Останній твір позначений оригінальним прочитанням відомої поезії П.Тичини, тонким відчуттям кожного поруху душі ліричного героя.

Вдало доповнює нову програму оригінальне освітлення та участь і співпраця сестри «Смерічки» «Смеречина».

Також потрібно згадати народного артиста УРСР Левка Дутківського, який із «Карпатської смеречини» 1967р. створив «Смерічку». Він у ті часи був для Вижниці справжнім «королем музики». Він щойно створив біг-біт групу (одну з перших в Україні) яка серед молоді користувалася шаленою . Прослухати «Смерічка» приїжджали хлопці і дівчата із сусідніх сіл та навіть із Чернівців. На танцях у будинку культури група виконувала переважно закордонні хіти. А на передодні Нового року Дутківський написав свою першу пісню « Сніжинки падають». Її дебют відбувся у Новорічну ніч. А вже наступного дня у фойє будинку культури зібралося ще більше молоді. Серед неї була і Алла Дутківська його майбутня дружина, яка є невід’ємною частиною «Карпатської смеречини», яка першою в Україні започаткувала виготовлення сценічного естрадного костюма, стилізованого на народній основі., яка прийшла однією із учасниць «Смерічки».

Тоді Дутківський ще провів їх безкоштовно на танці, звернувши на Аллу особливу увагу. А за кілька днів вони познайомилися ближче. Закохалися одне в одного і у 1968 році одружилися. Йому було 25, а їй 18.

Народний артист України Левко Дутківський і нині до найменшої деталі пам’ятає їхнє з Аллою весілля. Ще б пак. Адже тоді директор Вижницького районного будинку культури керівник знаменитого на всю Україну народного ансамблю танцю «Смеречина» Галина Левіна, влаштувала для Дутківського ціле весільне шоу, на яке йшла дивитися уся Вижниця. Левко Тарасович згадує:

-Це сьогодні на є проблемою замовити весільний лімузин або й навіть літак. А уявіть собі 60-і роки, маленьке містечко – і весілля з таким розмахом! Почалося з того, що у моє рідне селище Кути, що неподалік Вижниці , Лєвіна прислала десять легкових машин. І ось весільний кортеж з нареченими урочисто, через підвісний міст над Черемошом, прямує до Вижниці. Ми під’їдаємо до будинку культури, а там – тьма народу. Вийшовши з машини, Алла усіх приголомшила своєю розкішною весільною сукнею , яку пошила собі власноруч. Дівчата не відводили від неї очей! Доріжка, що вела до вхідних дверей, була застелена червоним килимом а обабіч стояли піонери і квітами посипали наш шлях. У цей час на балконі грав духовий оркестр. А коли ми зашли у зал, для нас зазвучала народна пісня «Стелися ,барвінку» у виконанні самодіяльного хору із села Вашківці, яким керував Василь Михайлюк, автор знаменитою пісні «Черемшина». (На той час ми з Михайлюком були вже знайомі, «Смерічка» у репертуарі мала кілька його пісень).

Весілля завершилось великим бенкетом у ресторані . Для молодого подружжя Дутківських це стало подією всього їхнього життя…

В 1970 році Дутківська закінчувала училище (відділ конструювання одягу) і готувала дипломний проект під назвою «Концертний костюм для естрадної співачки». Її роботу було високо оцінено. І невдовзі ,за рішенням державної екзаменаційної комісії , відправлено на Всесоюзну виставку в Ленінград. Згодом сукня демонструвалася на багатьох виставках прикладного мистецтва як перший зразок естрадного стилізованого одягу для професійної сцени. А через рік це вбрання стане першим сценічним костюмом Софії Ротару .

У 1971 році в Яремчі знімався перший в Україні музичний фільм «Червона рута». Режисер Роман Олексів для виконання головних ролей вибрав Софію Ротару та Василя Зінкевича. «Смерічка», яка теж у певному складі була задіяна у фільмі, вже мала сценічні костюми. А коли постало питання у чому ж співатиме Софія, Дутківський одразу згадав про дипломний проект дружини. І тут же , посадивши Зінкевича на таксі, відправив його з Яремчі у Вижницю за костюмом для Ротару. Це справді було якесь знамення. Адже привезене плаття було пошито наче спеціально для співачки – Дутківський не довелося переробляти жодної деталі ! (Хоча до цього Алла особисто Софії не знала).

Довга червона сукня з двома білими вставками і вишитим, стилізованим, кептариком, аплікацією та підвісками з перлин якнайкраще відповідала характеру як самої Софії Ротару, так і її пісням, котрі вона виконувала у фільмі. Сценічний костюм з довгими, розширеними до низу рукавами, гармонійно доповнював образ Софії, особливо ж коли вона виконувала «Сизокрилий птах» і підносила до гори руки.

У яремне співачка і модельєр познайомили ближче. А у перервах між зйомками весь колектив дружно святкував день народження Софії і Алла (обидві народилися у серпні). Так розпочалася творча дружба Софії Ротару і Алли Дутківської. Приязні стосунки вони підтримували весь час. Софія Ротару якось сказала : «Алла була хорошою людиною і відмінним спеціалістом. Про неї варто писати у газетах!»

Коли ансамбль «Червона рута» з Євдокименком , вийшов на професійну сцену, для солістки Софії Ротару Дутківська створила сукню «Черешневий гай», орнамент якої нагадував карпатські смереки. А вже досить яскраво етнографічні мотиви відчуваються у двох костюмах буковинського модельєра – спеціально для участі Софії Ротару в концертах, присвячених «Олімпіада - 80». Одну із суконь, було виготовлено з білого трикотажу, а яскравими доповненнями слугувала «квітка- рута», яка червоніла на обтягнутому ліфі.

Алла Дутківська не боялася експериментувати, кожна наступна її робота не була схожа на попередню. Вона творила нову моду і водночас у сучасному костюмі демонструвала традиційну автентику . Так було і під час роботи над комплектом костюмів для ВІА «Червона рута» та її солістки Софії Ротару, коли ансамбль готувався до поїздки в Канаду, де мав презентувати естрадне мистецтво всієї України. Але вже тоді у костюмі «Писанка» Аллі Борисівні довелося поєднати західноукраїнські народні елементи зі східноукраїнськими . Модель вдалася надзвичайно яскравою, з безліччю різноманітних деталей. Це була подовжена біла сукня, на якій люрексовою і червоною нитками розшито різноманітні ромби та зигзаги. А маленький кептарик викладено жовтими перламутровими лелітками. Костюм завершували декоративні стрічки у волоссі артистки та червоні коралі на шиї . Як згадувала потім сама Софія Ротару, під час концерту у Монреалі глядачі намагалися руками доторкнутися до цього дива.

У 1991 році у Москві мав відбутися ювілейний концерт «Квіти Софії Ротару» присвячений 20-річчю її творчої діяльності. І костюми для обох відділень співачка довірила створити, звичайно ж, Дутківський.

Багато людей і до сьогодні добре пам’ятають те яскраве плаття , в якому Ротару з’явилася на головній сцені Москви. Подовжена біла шовкова сукня з модним на той час двоярусним подолом, з підкресленою лінією стегон та ліфом на бретелях. Кептароподібний блузон ледь торкався талії. Уся сукня розшита червоними лелітками. А гарним доповненням слугували білі коротенькі черевички з червоною аплікацією. У цьому платті Софія виступала у першому відділенні, коли виконувала українські естрадні пісні. Для другого - Дутківська змоделювала короткий костюм з чорної шкіри у сполученні з металевим карбуванням, що відповідає окремим елементам одягу буковинців гірської місцевості. У тон були пошиті й чобітки.

У ювілейному концерті також брала участь «Смерічка» і «Смеречина», в подальшому брали участь у концертах народної артистки з1993 по 1997рр.

Для відомої артистки Дутківська створила більше десятка моделей сценічного вбрання. Якщо йшлося про стилізований костюм ,Ротару ні до кого, крім Алли, не зверталася. Бувало працюючи Алла Борисівна по кілька днів перебувала у домі Софії Ротару у Ялті.Адже майстриня прислуховувалась до думки самої співачки, враховуючи її побажання. Разом вони підбирали тканину ,доповнення , прикраси… А шили костюм за ескізами Дутківської не лише на Буковині, а й у Львові, Києві, Сімферополі, Ризі. Більшість ідей Алли Борисівни втілювала відома буковинська майстриня Ольга Курик зі своїм колективом. Адже пошити сценічне вбрання за моделлю Дутківської – справа складна, надто коли йшлося про ручну вишивку. Хоча й ескізи створити, за словами самої Алли Борисівни, не так просто. « Ти вивчаєш репертуар співака, спостерігаєш за його темпераментом, поведінкою, зауважуєш особливості зовнішнього вигляду», - зізнавалася якось вона. Та у цьому плані у Дутківської особливих труднощів не було.

Адже вона особисто і Софію Ротару, і Назарія Яремчука , і Василя Зінкевича. Останній, до речі, і сам був хорошим модельєром.

Солісти «Смерічки», як і молодий композитор Володимир Івасюк, обожнювали Аллу, вважали її ідеалом жінки.

Робота Алла Дутківської над костюмами для «Смерічки» - це окремий етап її творчості. Шалена популярність ансамблю у 70-х роках зобов’язувала музикантів виглядати на сцені і бездоганно , і неповторно. Завдяки яскравим сценічним костюмам «Смерічку» безпомилково відрізняли серед безлічі тодішніх ВІА.

У 1970 році у Чернівцях мав відбутися республіканський фестиваль, приурочений 100-річчю з дня народження Леніна. Запросили і «Смерічку». На той час її солістами вже були Назарій Яремчук і Василь Зінкевич . Для фестивалю ансамбль підготував три твори: «Незрівнянний світ краси» Дутківського, «Верба» Михайлика та «Я піду в далекі гори»Івасюка .Але виконання цих естрадних пісень, в яких відчувалися фольклорні елементи. Вимагало і відповідного сценічного вбрання – оригінального, але водночас із традиційним буковинським забарвленням. І за роботу над костюмами взялася Алла Дутківська у співавторстві із солістом ансамблю Василем Зінкевичем , який теж навчався у Вижницькому училищі. Для дівчат було змодельовано довгі білі сукні, які прикрашала червона аплікація з вовни, що імітувала ручну вишивку. А у костюмах солістів ( з назвою «Горянка») проглядалися елементи гуцульського сардака.

Безцінний спадок залишив нам Назарій Яремчук – пісню, що об’єднує мільйони сердець, сходить теплим сонцем у найпотаємніших куточках кожної душі, підносячи до неба світлі й прекрасні почуття . Доля його дітей теж має пісенні крила, на яких Дмитро, Назарій і Марічка Яремчуки прилетіли на Вижниччину у день, що подарував світові їхнього батька.

Зала районного будинку народної творчості та дозвілля, де відбувався вечір, зібрала багато прихильників, бережливих шанувальників пісенної творчості Яремчуків і тих, хто віддав своє життя на її вівтар.Діти Назаря Яремчука дарували глядачам свої пісні. Щирі слова про батька, автографи на згадку про вечір. Світла пам'ять про Назарія об’єднала в єдину родину знаних в Україні співаків Василя Данилюка та Аллу Кобилянську, ВІА «Смерічку» з Вижниці, молоде пагіння української естради та НААТ «Смеречина».

Також «Смеречина» у 2004р. приймає участь у звітному концерті Чернівецької області, також з дуетом «Писанка».

Тож з «Смеречиною» співпрацювало багато артистів та колективів: «Смерічка» Л.Дутківський, А.Дутківська, С.Ротару, Н.Яремчук, В.Зінкевич, Вижницька школа мистецтв, Д.Яремчук, Н.Яремчук. М.Яремчук, «Писанка.»

Ансамбль танцю «Смеречина» утворився тому, що була потреба зберегти найкращі зразки буковинських народних танців. Чимало керівників самодіяльного танцювального колективу й аматорів хореографії із зацікавленням відтворили на сцені народні танці, втілюючи традиції народу в хореографічних мініатюрах та масових композиціях. Тому у 1953 р. – створено танцювальний гурток при Вижницькому будинку культури, який став початком ансамблю під керівництвом Петра Федорака.

На початку 60-х р. минулого століття у Вижницькому училищі декоративно - прикладного мистецтва звела доля двох хлопців – Василя Зінкевича з Хмельниччини і Валерія Васькова з Кіровоградщини. В училищі прикладного мистецтва вони організували танцювальний гурток, а в районному будинку культури була іще одна не байдужа душа Галина Михайлівна Лєвіна, саме вона запропонувала об’єднати творчі сили Будинку культури і танцювального гуртка, що стало початком у 1960 р. «Карпатської Смеречини». У 1961-1963 бере участь в агітпоїздці по селах Вижниччини та Путильщини, що дало змогу поновити ряди ансамблю. З 1963-1967 р.р. очолює ансамблю Галина Лєвіна, яка підготувала ансамблю до участі в республіканському фестивалі (1963р)де «Карпатська смеречина» стала лауреатом фестивалю.

За пропаганду танцювального мистецтва 26 листопада 1964 р. було присвоєне почесне звання «Самодіяльний народний ансамбль танцю» . У 1967 р. «Карпатська смеречина » розподіляється на НААТ «Смеречина» і вокально- інструментальний ансамбль «Смерічка» під керівництвом Левка Дутківського. З армії повертається Василь Зінкевич, який стає керівником колективу з 1967 – 1973 р.р. під його керівництвом у 1969 р. вирішили обладнати дзеркальний зал в одному з приміщень, де знаходився краєзнавчий музей, також були пошиті нові сценічні костюми . В 1970 р. «Смеречина» виступає на Всесоюзному телебаченні у програмі «Інтербачення», що було досить високим визнанням. Василь Зінкевич створив хореографічну сюїту «Буковинська мозаїка», яка є танцем – візитівкою «Смеречини», і на якому закінчилось формування танцювального ансамблю .

Розпочинається «золотий» період «Смеречини» 1973-1997р.р. – керівником став Валерій Васьков. Основним досягненням цього періоду є :

1977р. – «смеречина» нагороджена «Великою Золотою медаллю»;

1978р. – Знято телефільм режисером В.Скворцовим «Танцює Смеречина»;

1979р. – в Польщі ансамбль отримав Гран – прі «Золотий топірець»;

1981р.- міжнародний фестиваль в Югославії;

1984р. – міжнародний фестиваль у Франції;

1985р.- міжнародний фестиваль у Москві;

1986р. – «Смеречина» отримала єдина в Радянському Союзі Міжнародну Європейську Гамбурзьку премію народного мистецтва за внесок та збереження фольклору в Європі;

1993-1997р.- участь у концертах Софії Ротару .

1998р. – «Смеречиною» спільно керують Марія Столащук, Валентина Якобуца. Під їх керівництвом були оновлені сценічні костюми.

1998-2003р.р – керує ансамблем Валентина Якобуца, яка працює над тим, що підтримати міжнародні Гуцульські фестивалі в Україні.

2004р.- керівником ансамблю стає Звягінцев Геннадій, який бере новий курс розвитку НААТ «Смеречина» на популяризацію Буковинських танців у сучасній культурі.

Велика заслуга в успіхах колективу Галини Лєвіни, Василя Зінкевича, Валерія Васькова, Костянтина Кравчука, Валентини Якобуца, Марії Столащук, Володимира Пасічника, Інна Бабичева, Сергія Чорного, Олени Збінської, Ірини Воротнікової, Ігора Булими, Івана Кордяка , Павла Айвазовського, Геннадія Васькова, солістів Фрозіни Гулей, Мирослави Єжеленко, Василя Петрейка, керівників оркестру Дмитра Микитюка, Олександра Бродовінського, Дмитра Луцака, Василя Петренка, Петра Білака, Петра Досієвича, Миколи Мойсея, акомпаніаторів Семена Вугмана, Петра Лучика, Миколи Мойсея, Василя Ворончака, Світлани Проскурняка, Руслана Ароновича.

---

Ілюстрації (карти, схеми, креслення, фотографії, діаграми) і таблиці необхідно подавати після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Номер рисунка, його назву та пояснювальні підписи до рисунка розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу за винятком таблиць, поданих у додатках. Розміщують цей напис у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці.

Формули

Пояснення значень символів числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта потрібно подавати з нового рядка.

Формули слід відділяти від тексту вільними рядками (вище та нижче кожної формули).

де: k -електростатична стала;
q1 -величина першого заряду;
q2 -величина другого заряду;
r – відстань між точковими зарядами.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести на другий рядок після знаків: рівності -«=», плюс -«+», мінус -«–», множення -«х», ділення «:».

Посилання

Посилання виконується згідно з вимогами державного стандарту до науково-бібліографічного оформлення. Під час написання наукової роботи необхідно посилатися на джерела, що дає змогу відшукати документи й перевірити достовірність відомостей про цитування документа. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Посилання роблять на всі цитати, основні факти, цифри, узагальнення та ін., які використані в науковій роботі. У тексті наукової роботи посилання на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним квадратними дужками, а саме посилання розміщують у «Примітках».

Можливе посилання у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Цитата в тексті «...звертаючись до посилання 61 .» (перше посилання на шосте джерело розділу «Посилання» списку використаних джерел) відповідає запису: 1). 6. Пономаренко Л. А., Меликов А. 3. Алгоритмы управления // Автоматика и телемеханика. -1992. -№ 6. -С. 34-38, яке внесене до списку використаних джерел у розділі «Посилання» у вигляді:

6. Пономаренко Л. А., Меликов А. 3. Алгоритмы управления // Автоматика и телемеханика. -1992. -№ 6. -С. 34-38.

Додатки

Додатки слід оформляти на наступних після списку використаних джерел сторінках, при цьому кожен додаток необхідно подавати з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, який друкується вгорі симетрично до тексту. Заголовок друкується з великої літери.

Перелік використаних джерел інформації

Перелік використаних джерел інформації подається у такій послідовності:

• документи і матеріали уряду;
• збірки документів та матеріали міністерств і відомств;
• відомчі документи, матеріали об'єднань, організацій і фірм;
• щорічники, статистичні збірки;
• матеріали обласних органів управління;
• матеріали соціологічних досліджень;
• монографії, книжки, статті;
• джерела Інтернету.

Усі документи і матеріали подаються у хронологічній послідовності. Монографії, книжки і статті наводяться в алфавітному порядку за прізвищем автора. Якщо авторів три і більше, зазначається прізвище першого автора з додаванням «та ін.». У разі використання інформації з Інтернету зазначають сайт, на якому її розміщено.

Список може мати підрозділи: «Джерела» і «Література». Якщо в роботі використовуються архівні матеріали, їх у списку розміщують після літератури із зазначенням повної назви архіву, фонду і використаних справ.

До списку використаних джерел і літератури включають лише те, на що автор посилається у тексті роботи чи додатках. Список використаних джерел можна складати у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів (якщо їх більше ніж три) або заголовків.

ПЕРЕЛІК ТИПОВИХ ПОМИЛОК, ДОПУЩЕНИХ УЧНЯМИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ
(на основі рецензій)

Відділення мовознавства, літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства
-Результати дослідження викладено не у науковому стилі, а в художньо
-публіцистичному.
-Неретельно укладено список Інтернет-джерел.
-Акценти актуальності розставлено неправильно - виникає дисонанс із заявленою темою.
-Нечіткість у постановці проблеми, формулюванні методів дослідження та актуальності роботи.
-Повтори у посиланнях, переобтяження наукової роботи тезами.
-Пунктуаційні і стилістичні огріхи.
-Вибираючи конкретний досліджуваний об’єкт, не враховано фундаментальні праці відомих науковців.
-У висновках подано поглиблений та конкретизований аналіз досліджуваного.
-До подачі для заочного рецензування робота не є впорядкованою та структуризованою.
-Кількість розділів у роботі не є обґрунтованими (з належними висновками до кожного), а їх назва не відповідає їхньому змісту.
-Неналежне оформлення наукової роботи у відповідності до вимог .

Відділення фізики й математики, економіки, технічних та комп’ютерних наук
-Не виділено чітко мети роботи, новизни та отримані результати.
-У роботах бракує наукових та науково-популярних фактів та їх обґрунтування.
-Не проведено огляд відомих результатів, близьких до теми роботи.
-Відсутні єдина нумерація формул, присутні посилання на рисунки, які відсутні в тексті роботи.
-Даються не чіткі означення, окремі терміни в роботі вживаються не точно.
-Деякі роботи мають реферативний характер.
-Інформація на рисунках подається російською мовою.
-Відсутність посилань на використані джерела інформації.
-Наявність граматичних помилок та описок зменшують привабливість роботи.
-У роботах зустрічаються різні шрифти (текст, біля рисунків, таблиць, тощо).

Відділення історії, наук про Землю, філософії та суспільствознавства
-Нечітке визначення предмету, мети та завдань роботи
-Неправильне оформлення списку літератури
-Недостатнє опрацювання літератури необхідної для написання роботи
-Зауваження щодо технічного оформлення робіт
-Недостатнє висвітлення окремих розділів роботи
-Відсутність наочного матеріалу (світлини, схеми, таблиці, графіки)
-Відсутність авторських рекомендацій та пропозицій щодо вирішення проблем, які піднімаються в науковому дослідженні
-Недостатня практична значущість дослідження
-Роботи носять інформаційний характер, а не дослідницький

Відділення хімії та біології, екології та аграрних наук
-Нечітке визначення предмету, мети та завдань роботи
-Висновки дублюють завдання і не висвітлюють результати виконаної роботи
-Відсутні посилання на літературні джерела
-Недостатнє опрацювання літератури необхідної для написання роботи
-Використовуються застарілі терміни
-Зауваження щодо технічного оформлення робіт
-Недостатнє висвітлення окремих розділів роботи
-Відсутність експериментальної частини
-Не зазначається наукова новизна робіт
-Недостатня практична значущість дослідження